ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ УСНОГО І ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ

Мова - найбільший скарб, який є у кожного народу. Таким скарбом для нас, українців, є наша рідна українська мова. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре відомо: чим багатший словниковий запас людини, чим кращий її мовленнєвий розвиток, тим легше висловлювати власні думки і розуміти інших людей. Розвиток усного і писемного мовлення дитини залежить від ряду умов. Для того, щоб усне мовлення розвивалося, необхідно, щоб дитина якомога більше практикувалася в цьому плані, щоб її мовна практика була активною. Для цього необхідно, щоб школяр говорив на уроках, на зборах, в гуртках не тільки на вимогу вчителя, але щоб він відчував потребу, необхідність в мовному спілкуванні. Іншими словами, однією з основних передумов розвитку усного мовлення учнів є формування у них мотиву до цієї діяльності, потреби в ній.

Для того, щоб людина захотіла розказати про що-небудь, поділитися своїми думками, вона повинна мати у своєму розпорядженні певну інформацію, володіти певними уявленнями, знаннями і відчувати цікавість до цих знань. Отже, завдання виховання в учнів мовної активності найбільш пов'язане з постійним розширенням кола їх уявлень, знань, з розвитком їх пізнавальних інтересів. Розвиток мовлення дитини не можна розглядати ізольовано від розвитку його мислення і сфери пізнавальних інтересів в цілому.

Якщо у дитини не виникає інтересу до природних предметів і явищ, то у неї не буде виникати і потреби їх описувати, про них розказувати. Якщо вона не любить читати і її ніяк не зачіпає те, про що вона читає, у неї не виникне бажання розказати про прочитане.

Таким чином, розвиток мовлення дитини слід починати з роботи над розширенням кола її уявлень, понять, з роботи над вихованням її пізнавальних інтересів.

Недоліки сформованості усного мовлення в учнів виявляються у фонематичному, фонетико-фонематичному та загальному недорозвиненні мовлення. Збільшується відсоток комп­лексної патології, що відображається на фонематичних процесах, лексико-граматичній будові, зв'язному мов­ленні, тобто структурах, якість яких зумовлює успіш­ність навчання і розвитку дитини.

Несформованість фонематичних процесів призводить до неправильного формування мовленнєвого аналізу та син­тезу на рівні звуко-складової структури слова, що вигля­дає як невміння сказати слово, що складається зі звуків, що вимовляються правильно: дитина пропускає, устав­ляє зайві, замінює, переставляє звуки та склади. Вади фонематичних процесів можуть бути і самостійною па­тологією у дитини з первісно якісною або вже відкоригованою звуковимовою. Такий стан — загроза формуван­ня повноцінного письмового мовлення. Усі ці помилки можуть бути притаманні читанню і письму.Але досить часто такі діти стають об'єктами кепкування, у них формується комплекс неповноцінності із різними негативними на­слідками: замкненість, зниження самооцінки, негати­візм, агресивність.

Писемне мовлення — це особлива форма власного мовлення, що формується, на відміну від усних форм, тільки в процесі цілеспрямованого навчання, і є знако­вою просторовою класифікацією тимчасової послідов­ності фонем в усному мовленні.

Несформованість мовленнєвого аналізу та синтезу при­зводить до виникнення специфічних помилок на рівні складу, слова, речення у вигляді:

• пропуск букв та складів;
• переставлення букв та складів;
• повторення раніше написаної букви (персеверації): чечепаха, весточка;
• передчасне написання букви (антиципації) в різних мовленнєвих одиницях: вірер (вітер); (Будемо чити чай);
• об'єднання слів зі скороченням звуко-складової струк­тури (кантаминації): Високлен (Високий клен);

Розлади зорово-просторових орієнтацій призводять до замін букв за зовнішньою схожістю, спотворення напи­сання букв, труднощів розташування на сторінці в зо­шиті, недотримання робочого рядка, дзеркального на­писання.

Таким чином, потрібно уявити, що така картина — це не проста неуважність, відвертання уваги, грайливість, а це порушення, що потребує корекції з вико­ристанням інтерактивних методів.

Мій педагогічний досвід спирається на досягнен­ня психолого-педагогічної науки, яка потребує того, щоб методи навчання забезпечували опанування мо­лодшими школярами правильного усного і писемно­го мовлення.Видатний педагог-гуманіст К. Д. Ушинський писав: «Правильна вимова кожного звуку та добре розвине­ний фонематичний слух — ось головні передумови для правильного правопису». Ці мудрі слова є моїм профе­сійним девізом у корекційній роботі з дітьми з розвитку мовлення.

На мою думку, мета введенних на сучасном етапі інтер­активних методів навчання полягає у тому, щоб навчаль­ний процес відбувався за умови постійної активної вза­ємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і я, учитель, є рівноправними, рівно­значними суб'єктами навчання. Організація інтерактив­ного навчання передбачає моделювання життєвих ситу­ацій на мовленнєвому матеріалі, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу об­ставин та відповідної ситуації.Воно ефективно спри­яє формуванню навичок і вмінь, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає мені змогу стати справ­жнім лідером дитячого колективу.Інтерактивна взаємодія містить як домінування одно­го учасника навчального процесу над іншими, так і од­нієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання молодші школярі мають можливість активно змагати­ся, спілкуватися і контролювати особисте мовлення та мовлення своїх товаришів, а це сприяє формуванню ди­тячого колективу і водночас розвитку зв'язного мовлен­ня, структурною одиницею якого є речення з лексико-граматичним оформленням.Речення як мінімальна комунікативна одиниця виконує функцію формування і висловлення думки в усному та писемному мовленні.Під час вивчення теми «Речення» проводжу корекційну роботу над реченням, яке є однією з найважливіших складових розвитку комунікативно-мовленнєвих здіб­ностей учнів. Користуючись грою як інтер­активним методом усунення недоліків мовлення, приді­ляю увагу вмінням встановлювати зв'язки слів у реченні, поширювати прості речення словами та словосполучен­нями, складати речення за зразком та схемою, віднов­лювати зміст деформованих речень за допомогою мов­них ігор.

Таким чином, інтерактивне навчання — це навчання, за­нурене у спілкування, діалогове навчання, що належить до педагогічних технологій на основі ефективності корекційної роботи й організації навчального процесу.

Інтерактивне навчання — це специфічна форма орга­нізації навчальної діяльності, метою якої є — забезпе­чення сприятливих умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи.

Важливою частиною інтерактивного навчання є зосередженість на культурних формах спілкування. Навики культурного спілкування можна розвинути лише тоді, коли в учнів є багато можливостей, перебуваючи під наглядом учителя, - активно сперечатися.

Найкращий спосіб, щоб діти віку початкових класів мали багато можливостей сперечатися та активно розвивати навики культурного усного мовлення – це діяльність у різних куточках чи центрах, де вони працюють парами, мікрогрупами або малими групами разом з учителем. Важливо, щоб під час діяльності учні жваво, енергійно та діяльно спілкувалися.

Використання на уроках гри-змагання як інтерактивного метода дає можливість навчатися у невимушеній формі, поєднуючи мовленнєву гру з ін­шими корекційними методами, спрямованими на по­долання вад мовлення. Завдяки ігровим формам занять удається залучити пасивних учнів до системної мовлен­нєвої праці, дати змогу школяреві відчувати успіх, пові­рити в свої сили.

Під час вивчення теми «Звуки і букви» приділяю увагу меті окремих мовленнєвих ігор, що, по-перше, спрямо­вана на поглиблення знань про слово як елемент мов­лення ; по-друге, опанування звуко-буквеного аналізу і синтезу, установлення правиль­них взаємозв'язків між звуками і буквами ; по-третє;— на корекцію стійких специфічних помилок.

Інтерактивна робота має свої принципи.

• Одночасна взаємодія (усі учні працюють в один і той же час).

Гра «Спіймай звук»

Гра спрямована на опанування звуко-буквеного аналізу і синтезу, установлення правильних взаємозв'язків між звуками і буквами. Учні підіймають відповідну букву, якою визначається звук у слові, зображеному на малюнку.

• Однакова участь (для виконання завдання кожному учневі надається однаковий час).

Гра «Допоможи Незнайкові знайти помилку»

Мета мовленнєвої гри — корекція стійких специфічних помилок. Кожний учень одержує індивідуальну картку, у тексті якої він знаходить помилку.

• Позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня).

Гра «Зашифроване слово»

Кожен учень отримує конверт, в середині якого знахо­дяться букви. Учні, змагаючись, швидко складають своє слово, читають його вголос, звертаючи увагу на звуковимову та правопис, виділяючи потрібний звук на фоні слова. Потім із перших букв кожного слова діти склада­ють одне спільне слово. Якщо один з учнів помилився під час виконання свого завдання, то команда не може скласти головне слово. Командні форми виконання завдань формують в учнів позитивне став­лення до навчальної співпраці.

• Індивідуальна відповідальність (під час роботи у гру­- пі у кожного учня — своє завдання).

Гра «Цікава картинка»

Це змагання між учнями у найшвидшому складанні сю­жетної картинки з шести частин за визначеною лексич­ною темою. Хто назве найбільше слів із потрібним зву­ком?

Мета мовної гри — розвиток фонематичного слуху, на­вичок звуко-буквенного аналізу і синтезу, логічного мис­лення.

Використання інтерактивних методів корекції усного і писемного мовлення допомагає учням з психофізичними вадами:

• у виправленні недоліків звуковимови;
• в ефективному розвитку фонетико-фонематичного боку мовлення;
• у розширенні та збагаченні лексико-граматичної сис­теми мовлення.

На заняттях необхідно створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу вислов­люватися. Це дає змогу формувати в учнів самостійне критичне мислення. Критичне мислення — це не тіль­ки здатність помічати помилки та недоліки у чужій ро­боті, але й здатність аналізувати, виявляти позитивне і негативне. Ключові елементи критичного мислення — це знання, уміння, стосунки. У молодших школярів із психофізичними вадами формується розгорнута навчальна ді­яльність шляхом опанування логіко-мовленнєвих, піз­навальних і контрольно-оцінних умінь і навичок. Тенденція сучасного інтерактивного навчання полягає у спонуканні дітей до мовленнєво-розумової активності в різноманітних формах навчальної діяльності. Тому урокам слід надавати таку форму, в якій здійснювалася б корекція мовленнєвого недорозвитку і одночасно розвивалися увага, пам'ять, логічне мислення, доказовість, різні форми контролю і самооцінки, тобто те, що складає основу формування активної мовленнєво-розумової діяльності та лінгвістичної орієнтації.

Отже, на практиці необхідно використовувати інтерак­тивні форми в цілому, або ж застосувати елементи, що доцільні саме на даному етапі: порушення чи­тання і письма, зумовлені елементами загального недо­розвинення мовлення.

Саме інтерактивні методи дають змогу створювати на­вчальне середовище, в якому теорія і практика засвою­ються одночасно, а це надає змогу учням з психофізичними вадами розвивати ло­гічне мислення, зв'язне мовлення, формувати критичне мислення, виявляти і реалізувати індивідуальні можли­вості. При цьому корекційний процес організується так, що учні мають змогу успішно опанувати навички читан­ня і письма, зробити «відкриття», формують свої влас­ні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, на­вчаються співробітництва.