Сценарій розважального заходу « Українська кухня»

Сценарій розважального заходу « Українська кухня»

Захід проводиться у формі кулінарного ярмарку, на якому учнівські команди демонструють українські національні страви.

Організатори заздалегідь роздають класам творчі завдання — приготувати різновиди певної традиційної української страви, яка буде представлена на заході. Кожний клас створює кулінарну бригаду, збирає кошти на закупівлю продуктів для приготування страви.

До підготовки заходу корисно залучити батьків учнів (як консультантів, помічників і дегустаторів).

Для організації заходу знадобляться:

аудіозапис веселої української народної музики;

столи для кулінарних бригад;

скатертини;

посуд;

узвар для частування гостей та учасників заходу;

українські народні костюми для всіх учасників заходу.

Дійові особи

Ведуча

Ведучий

Шеф-кухарі (шість осіб — голови кулінарних бригад)

Танцювальний гурт учнів

Фольклорний гурт учнів

Захід відбувається в актовому залі школи (або в класі). Приміщення прикрашене в національному стилі: вишитими рушниками, серветками. Угорі на центральній стіні прилаштовано великий яскравий плакат із назвою заходу. По периметру залу стоять столи, покриті вишитими скатертинами, рушниками або серветками. На них розміщені страви української національної кухні в розписаному дерев’яному, глиняному посуді. За столами розміщуються кулінарні бригади від різних класів.

Хід кулінарного ярмарку

Звучить весела українська народна музика. До залу входять ведучі.

Ведуча

Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя-доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік!

Ведучий

Гостей дорогих Ми вітаємо щиро, Стрічаємо хлібом, Любов’ю і миром!

Ведуча

Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі — ярмарку української кухні!

Працьовитий і гостинний український народ здавна славився хлібосольством. Зайдіть до української оселі на годинку — без частування господиня не проводить вас. Усе смачно, ситно, а головне — корисно та невибагливо.

Ведучий

Давайте пригадаємо, на які страви багате традиційне українське застілля, і не лише пригадаємо, а й скуштуємо і похвалимо наших юних господарочок.

Ведуча

Отже, щиро просимо гостей на наш кулінарний ярмарок!

Звучить музика української народної пісні «Зеленеє жито, зелене». До залу входить фольклорний гурт і виконує пісню.

Фольклорний гурт

Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене, Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене, Зеленеє жито ще й овес, Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене, Зеленеє жито на лану, Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене, Зеленеє жито будем жать, Дорогих гостей не забувать.

Фольклорний гурт залишає зал.

Ведучий

Україна здавна славиться своєю гостинністю, багатою і смачною кухнею. Борщі та пампушки, паляниці й галушки, вареники й ковбаси, печеня й напої з фруктів і меду відомі далеко за межами України. Наша національна кулінарія нараховує сотні рецептів.

Ведуча

Деякі страви мають багатовікову історію, як, наприклад, український борщ. Для більшості страв характерний складний набір компонентів. Наприклад, для того ж борщу їх потрібно до двадцяти. А рецептів цієї страви відомо понад тридцять: полтавський, волинський, чернігівський, галицький, львівський, селянський, дніпровський та ще багато інших.

Ведучий

А яке розмаїття м’ясних страв: українські битки, шпигована часником і салом буженина, тушкована з капустою і салом свинина, крученики, завиванці, фарширована птиця, голубці.

Ведуча

А рибна? Карасі в сметані, щука тушкована з хроном, рибні крученики, юшка, короп, фарширований грибами і гречаною кашею.

Ведучий

Одним словом, усього не перелічити одразу.

Ведуча

Тож час звернутися до господарів ярмарку. Вони докладніше розкажуть про страви. А потім і почастують нас. Розпочнемо ж подорож ми зі столу «Хліб усьому голова». Організували його учні … (називає номер та літеру класу) класу.

Ведучі відходять на задній план.

Звучить весела українська народна музика. Наперед виходить шеф-кухар столу «Хліб усьому голова».

1-й шеф-кухар

«Без хліба немає обіду», — кажуть у народі. І це щира правда. Хліб — головна страва на столі, і до нього ставилися з особливою пошаною. Скільки різновидів українського хліба? Їх неможливо навіть перелічити. Французький письменник ХІХ століття Оноре де Бальзак, відвідавши Україну, писав на батьківщину, що «запримітив сімдесят сім способів приготування хліба».

Випікали хліб переважно з житнього борошна, а на великі свята — з пшеничного. Українська паляниця, на яку йшло найкраще борошно, стала символом родючої землі, добробуту й гостинності. «Паляниця — як пух, як дух, як миле щастя». А ще українські господині пекли чимало різновидів хлібців нашвидкуруч. У різних районах нашої країни були свої рецепти перепічок, пампушок, «плесканів», «дужиків», «пундиків». На Полтавщині в багатьох селах пекли «гречаники», у подільських сім’ях любили прісні горіхові коржики — «матротеники», на Закарпатті з кукурудзяного борошна робили «пугачі», «первертаники», «ріп’яники». Запорізькі козаки колись пекли в дорозі «загреби» — коржі, які загрібали попелом та гарячим жаром.

Ведуча

Хліб шанували й берегли і в багатих, і в бідних родинах. Існувало чимало традицій, пов’язаних з хлібом. Так, коли заходило сонце, намагалися не починати нової хлібини. Не вчиняли тісто проти великих свят. Крихти зі столу ніколи не змахували в сміття, окраєць, що впав на підлогу, обережно піднімали і, поцілувавши, клали на стіл.

Ведучий

Які ж хлібні страви підготували наші господарочки?

Наперед виходять представники столу «Хліб усьому голова», розповідають про страви, які підготували для ярмарку.

Ведуча

Без чого не можна уявити український обід? Ну, звичайно, без борщу! Ця страва сприймається як те, без чого не можна обійтися, без чого відразу розпадеться життєвий ланцюг. Як не можна уявити моря без води, саду без дерев, так для українця немає обіднього столу без миски борщу. Тож переходимо до столу «Добрий борщик».

Звучить весела українська музика наперед виходить шеф-кухар столу «Добрий борщик».

2-й шеф-кухар

Борщ — це символ надійного даху над головою, родинного тепла, сімейної злагоди і спокою. Настільки призвичаївся українець до борщу, що не може не згадати про нього навіть тоді, коли розмова не має ніякого відношення до кухні. «Дивись, не переборщи», — остерігає народна мудрість. «Давай доборщимо і цей клапоть», — звертається орач до помічника. Чому так часто згадують цю страву? Тому що вона настільки давно увійшла до списку традиційних українських страв, що стала одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя.

Ведучий

Борщ варять у кожній українській родині. Але не всюди знають походження назви цієї страви. Між тим, історія борщу дуже давня. Історики вважають, що у приготуванні перших страв наші далекі прабабусі виявляли дивовижну винахідливість. Перша рідка їжа називалася «волок». Це і був прототип борщу. Що тільки не кипіло в горщиках господинь, які намагалися задовольнити смаки членів великої родини. Доводилося кидати у вариво все, що росло на городі, ще й додавати дике зілля. У стародавній пісній українській кухні є страви з буряків, перцю, цибулі. Усе це було стягнене докупи в посудині, тому й сама страва називалася «волоком».

2-й шеф-кухар

А якщо звернемося до етимологічних джерел слова «борщ», то помітимо, що воно має багато спільного з такими словами, як сербсько-хорватське «брст» (тобто «листя»), українське діалектне «брость» («брунька»). Татари називають перець «борич», а горох «борчак». І листя різних рослин, і перець, і навіть горох присутні в українському борщі. Чеченці словом «борщ» називають просо. А цей злак здавна сіяли на теренах України. Різноманітні страви з проса були так само популярні серед гречкосіїв, як нині борщ.

Ведуча

От така цікава історія походження українського борщику. Чимало і цікавих традицій, пов’язаних із борщем. Традиційно селяни відзначали цією стравою родинні свята, закінчення польових і городніх робіт. Подекуди борщ є обов’язковою весільною стравою. У Карпатах на весіллі його подають після капусти. На Полтавщині жодне весілля не обходиться без капусняку (різновиду борщу). На Поділлі наступний після весілля день відомий, як «розхідний борщ» — перед тим, як розійтися по домівках, гості частуються борщем. Для борщу, який готують на Різдво, господині не шкодують найкращого м’яса — це ж обов’язкова святкова страва. А от на Усікновення варити борщ заборонено, адже не можна у цей день різати нічого круглого, що нагадує голову,— буряків, капусти, картоплі.

Мабуть, кожен із вас, друзі, знає таку стародавню народну закличку:

Дощику, дощику! Зварю тобі борщику У новенькому горщику, Поставлю на дуба, Лини, як з луба, — Цебром, відром, дійничкою Над нашою пшениченькою!

Справа в тому, що в давнину борщ був своєрідною ритуальною їжею, яку приносили у жертву дощовим хмарам.

Ведуча

А от яким має бути смачний український борщ і які його рецепти відомі сучасним господиням, розкажуть учні … (називає номер та літеру класу)

Наперед виходять представники столу «Добрий борщик», розповідають про страви, які підготували для ярмарку.

Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає танцювальний гурт, виконує танець.

Ведучий

«Борщ без каші — удівець, а обід — сирота». «Де піч та каша — там домівка наша». Як ви вже здогадалися, наступним ми відвідаємо стіл, на якому представлені різноманітні каші. А називається він «Каша — мати наша». Чому саме так? Про це нам розкажуть учні … (називає номер та літеру класу).

Наперед виходить шеф-кухар столу «Каша — мати наша».

3-й шеф-кухар

Як із крупинок каша, так із днів-зерняток складається життя. Каша — це символ продовження роду. Вона супроводжує людину від самого народження, адже є першою стравою після материнського молока.

Слово «каша» розуміють і українці, і росіяни, і білоруси, і болгари, і поляки. Це — найпростіша й водночас одна з найсмачніших страв народної кухні. «Вари воду — вода буде, сип крупу — каша буде»,— цим прислів’ям визначається рецепт цієї страви. А головний секрет її — побільше масла, бо «маслом каші не зіпсуєш».

Каша на сніданок, обід і вечерю, каша в містах і селах, каша на столі бідного і багатого — під різними дахами вона почуває себе господинею, на якій і хата, і двір, і сила наша тримаються. Яких лише каш не вигадано! Косарські, чумацькі, артільні, кобзарські. У великій пошані каша була і в козаків. Вони готували її у походах, варили у січових куренях. Вирушаючи в похід, запорожці перетирали пшоно із салом. Крупа тоді не намокала, і її можна було вживати навіть сирою.

Пшоняна каша була поширена на всій території Із пшона варили кашу з гарбузом, квасолею яблуками, сухими сливами. «Пшоно на капусті» — так на Тернопільщині називають тушковану капусту, до якої додають пшоно. На Поділлі відомий рецепт каші-«ляпи». Пшоно варять разом із картоплею, морквою, кислою капустою, сметаною і перед подачею на стіл заправляють шкварками.

Ще відомі каші гречані, з ячменю, кукурудзи, вівса. Українська народна кухня знає і горохову кашу.

Ведуча

Народних обрядів, елементом яких є каша, чимало. З давніх-давен каші присутні на весільному столі поліщуків, нею начиняють також весільні вареники і голубці. «Коливом», або «кануном», називають поминальну кашу. Особлива символіка і магічна роль каші в різдвяних святах. Головна страва на святвечірньому столі — кутя. Її розводять медовою ситою, маковим молочком, узваром, посипають горіхами. Пшеничне зерно символізує воскресле життя, а мед означає солодкість. Перед вечерею батько прочиняє надвір двері й голосно вигукує: «Морозе, морозе! Іди до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю, всяку пашницю!» А на свято Катерини дівчата кашею закликають Долю. Часто вони закопували горщик каші, примовляючи: «Закопали горщик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю парубки ходили!»

Ведучий

Якими ж кашами пригостять сьогодні нас господарочки?

Наперед виходять представники столу «Каша — мати наша», розповідають про страви, які підготували для ярмарку.

Звучить весела українська народна музика. До залу вбігає танцювальний гурт, виконує жартівливий танець.

Ведуча

А за наступним столом нас зустрічає «Пан Саме таку назву й отримала виставка цієї страви, що підготували учні … (називає номер і літеру класу)

Наперед виходить шеф-кухар столу «Пан Куліш».

4-й шеф-кухар

Куліш — це степ і воля, зоряний простір і довга пісня, тепло багаття і спорідненість товариства. Із чого ж і як готують куліш? Який він на смак? Щоб відповісти на ці запитання, потрібно спочатку назвати «родичів» куліша серед інших круп’яних страв. «Крупник кулешеві брат»,— кажуть у народі. Якщо суп-крупник доводиться кулешеві братом, то каша для них обох — мати. Недаремно куліш іще називають степовою, польовою кашею. Степовий куліш має родичів і в інших краях. «Кулешею» або «куляшою» в Західній Україні називають мамалигу, російський «кулєш» має вигляд рідкої каші, білоруси називають «кулешем» густо зварену й заправлену жиром колотуху із житнього борошна.

Щоб куліш вийшов смачним, його заправляють олією, шкварками з цибулею, часником, посипають зеленню петрушки, кропом. У різних регіонах України є свої рецепти цієї страви. Степовики визнають лише пшоняний куліш, але відомі куліші з кукурудзяної крупи, гречки, змішаної з гороховим борошном. Варять куліш на молоці, сироватці, сколотинах. Куліш з димком — це страва жниварів, косарів, чумаків, козаків.

Наперед виходять представники столу «Пан Куліш», розповідають про страви, які підготували для ярмарку.

Ведуча (звертається до глядачів)

Ану, друзі, відгадайте загадку:

Химерний, маленький, Бокастий, товстенький, Чимось смачним напхався, В окропі скупався.

(Глядачі відповідають: «Вареник».)

Правильно, вареник. Тож настала черга показати себе столу «Варенички непогані, варенички у сметані». Це учні … (називає номер та літеру класу) класу.

Наперед виходить шеф-кухар столу «Варенички непогані, варенички у сметані».

5-й шеф-кухар

Вареники на столі українців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на заході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг», — каже народна мудрість. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м’ясом, капустою, картоплею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варенички варять по всій Україні. Але є й особливі рецепти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор’ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шляхетні» вареники — з телячою печінкою, перекрученою з салом, цибулею та перцем.

«Панами на всю губу» почувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». Яка поливка? Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо», — жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.

Ведуча

Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — пісні з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі молодіжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків дівчата-бешкетниці у два-три варенички загортали пісок, борошно, вовну.

У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.

Ведучий

Що ж, дійсно «варенички непогані, варенички у сметані». Чим порадують нас господині цього столу?

Наперед виходять представники столу «Варенички непогані, варенички у сметані», розповідають про страви, які підготували для ярмарку.

Ведуча

А на завершення ми відвідаємо стіл гостю душечка». Його підготували учні … (називає номер та літеру класу)

Наперед виходить шеф-кухар столу «Галушечка гостю душечка».

6-й шеф-кухар

Вважається, що галушки — страва рів, які звикли до простої поживної їжі.

Дивним словом назвали люди шматочок тіста, зварений у воді. Вимовиш «галушка» і ніби в рот покладеш щось м’якеньке, солодкувате, надзвичайно смачне. І в Україні, і далеко за її межами добре знають цю невибагливу страву. Польські кльоцки, білоруські галки, російська «заваріха», українські галушки — усе це одна страва, приготована за різними рецептами. Та й в Україні чимало видів галушок. У Західній маленькі горошинки з тіста називають «стиранкою», на Волині «клюсками» — дрібні кульки з тертої картоплі, зварені в молоці. В інших регіонах поширені гречані галушки. Багато і діалектних назв у різновидів галушок: «бобальки», «кнедлі», «коми», «котки», «сичі», «качульки», «булі» та інші.

На галушки йде будь-яке борошно, але частіше використовується пшеничне та гречане. Варять галушки в будь-якій юшці. Але на Поділлі їх ще подають зі сметаною, тою з цукром та чорницями.

Ведуча

Із галушками пов’язано чимало жартів, прикмет, прислів’їв. Коли, наприклад, під час вкидання галушок шматочок тіста упав поза горщиком, то це означало, що слід пом’янути померлих родичів. Де свято, де розвага, там галушки і як страва, і як забава: «Десь ви, дружки, галушки їли, що всі поніміли!» — жартують на весіллі. Не здивуєш українця і небаченою галушкою розміром з кулак: мабуть, саме від такої і постраждав Данило, який, як відомо, «не вмер, а його галушка задавила».

Наперед виходять представники столу «Галушечка — гостю душечка», розповідають про страви, які підготували для ярмарку. Звучить весела українська народна музика. Наперед виходять усі учасники заходу.

Ведучий

Смачна наша українська кухня, щедра, як душа нашого працьовитого народу.

Ведуча

Сподіваємось, що вам було цікаво послухати про її страви. Ну а зараз, гості дорогі, запрошуємо до частування. І на останок хочемо побажати від щирого серця: смачного вам! Куштуйте на здоров’я та добрим словом господарочкам віддячте.

Захід закінчується частуванням усіх учасників і гостей.