Формування швидкого й свідомого читання як засобу успішного навчання слабозорої дитини

Навичка читання - це основа, яка дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Її формуванню приділяється максимальна увага на уроках читання. Під час роботи з художнім твором навичка читання включається до складнішої читацької діяльності, спрямована на сприйняття, усвідомлення, відтворення тексту. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В. О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн"

Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної свідомості, бо саме література є одним з активних чинників суспільного виховання - совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Тривогу викликає те, що значна частина дітей на запитання "Чим ти любиш займатися у вільний час?" відповіли: "Дивитися телевізор. Грати на комп’ютері".

Найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. Як зробити урок читання цікавим для кожного учня? Основними правилами при плануванні уроків читання є: логічне поєднання всіх видів роботи; неможливість виконання наступного завдання без опрацьованої попередньої вправи; чітка установка щодо роботи: Для чого? Як робити? Скільки часу витратити?

Кожен урок має формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом – словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроці необхідно надавати словниковій роботі, яка органічно випливає із завдань упродовж уроку. Спрямовують її на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні. У ході словникової роботи необхідно працювати над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити. А вміння є невід'ємною умовою успішного подальшого навчання.

Якщо готувати кожний урок творчо, то цей ряд завдань можна продовжити залежно від конкретного тексту, мети, яку ставить перед собою вчитель. В. О. Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати". Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам'ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Крім цього, аналіз має сприяти і вдосконаленню навичок читання. Тому основним прийомом роботи над художнім твором є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожного разу після одержання нового завдання. Вибіркове читання застосовується на всіх етапах уроку: і під час бесіди за змістом, і в ході складання характеристики дійових осіб, словесних малюнків, порівняння фактів на початку твору і в кінці, під час обговорення ілюстрацій, прислів'їв до тексту, підготовки переказу, озвучування кадрів складеного за змістом прочитаного діафільму. Така організація роботи над текстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане, вдосконалює навички швидкого інтонаційного читання, розвиває мову учнів. У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання прочитаного. Швидкочитання — це уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати різноманітні завдання. Велику роль в навчанні швидкому читанню відіграє зразок вчителя. Темп його читання — взірець для учнів. Швидке читання розвивається завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час

Велику ефективність на уроці читання відіграє використання різноманітних форм читання. Кожна з цих форм задовольняє певну методичну мету. Розрізняють такі форми читання: Індивідуальне читання — це читання окремим учнем. Хорове читання — голосне чи напівголосне читання всіх учнів. Ланцюжкове читання — ефективна форма активізації учнівської діяльності в класі. Суть цієї форми читання: учні читають текст. Кожен по 1 - 2 реченню, передаючи " естафету" читання сусідові. Вибіркове читання — форма читання, коли необхідно знайти найбільш важливі місця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор своїм персонажам, їх вчинкам, нагадати опис природи, подій. Читання в особах — один з результативних способів навчання виразному читанню. Цю форму читання можна застосувати при читанні окремих оповідань, байок, казок. Ця форма читання допомагає розвивати творчі, театральні здібності учнів. Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням. Читання "дощиком" — одна з ефективних форм розвитку швидкого читання. Іншими словами це читання скоромовкою. Таку форму читання застосовують, коли текст учням уже знайомий. Читання "сонечком" — повільне читання з чіткою вимовою закінчення кожного слова. Читання "блискавка". Учні починають читати мовчки текст у звичайному для себе темпі. За командою "Блискавка" вони прискорюють темп читання (якнайшвидше). " Блискавка" триває 20-30 секунд. Після цього учні переказують прочитане сусідові, можна ставити питання до прочитаного уривка. Читання "Віконце". З картону вирізається " віконце" розміром 14х7 см. " Віконце" накладають на текст так, щоб верхній зріз збігався з початком абзацу. Цю частину тексту, яка відкривається у " віконце", треба прочитати мовчки з найбільшою швидкістю. Потім текст переказується. Читання "Хвиля". Починаємо читати у довільному темпі вголос. Поступово збільшуємо силу голосу, доходимо до вершини і починаємо зменшувати темп. Читання "Небо і земля". Починаємо читати мовчки або вголос у довільному темпі. За командою "Небо" припиняємо читати і помітити очима місце, де зупинились, потім очі відірвати від тексту. За командою " Земля" продовжувати читати від поміченого місця. Читання "Буксир". Учні починають читати текст мовчки. Одночасно з ними виразно і голосно цей самий текст читає вчитель, або учень, який добре читає. Його темп має бути дещо швидшим від середнього. Читаючи за вчителем чи учнем, решта дітей має встигати читати мовчки. Читання "Спринт". Незнайомий текст переглянути очима. Пальчики класти на початок рядка і рухати ним до кінця тексту вертикально. Читання "Розвідка". На дошці записані склади чи незрозумілі слова. Після опрацювання цих слів шукаємо їх у тексті. Читання "Фініш". Дочитати до слів. ( зазначених вчителем ) якомога швидше. Повторне читання. Текст читається в нормальному темпі (2-3 абзаци). Діти стежать. Звучить команда: "Повторити!". Діти перечитують хором на великій швидкості.

Працюючи над проблемою формування навичок швидкого читання у молодших школярів я прийшла до таких висновків: • темп читання повинен співвідноситися з розумінням прочитаного. Розуміння - основний критерій темпу читання кожного учня; • у виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечує свідоме сприйняття прочитаного; • головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і читання надто швидке. Як дуже повільне, так і надмірно швидке читання негативно відбивається на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читання; • без швидкого, свідомого читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів; • лише комплексне і систематичне використання вправ для формування виразності, свідомості, правильності та швидкості читання дають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів; • головним показником досягнень у підготовці дитини-читача є рівень розвитку навичок самостійної читацької діяльності. Читання має стати стежиною, що веде до вершин розумового, морального й естетичного виховання. Отже, інтерес до читання потрібно виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати та допомагати йому.