Особливості планування і проведення навчальної дискусії.

Особливості планування і проведення навчальної дискусії.

Одним із дійових засобів діалогізації навчального процесу є організація ій проведення навчальної дискусії.

Дискусія – колективне обговорення будь-якого спірного питання з метою його розв’язання.

Завдяки тому, що під час проведення дискусії учні самостійно аналізують історичні події та явища, висловлюють власні оціночні судження з приводу важливих питань історії, впровадження дискусійних методів у процес викладання історії сприяє створенню умов для формування історико-предметних компетентностей (мовленнєвої, логічної, аксіологічної); спонукає школярів до самостійного творчого пошуку, який пробуджує почуття гідності, самоповаги, що, в свою чергу, допоможе збільшити мотивацію навчання.

При застосуванні дискусій на уроках історії педагог має спрямовувати учнів на використання різних методів наукового пізнання: аналіз соціальної сутності історичного явища, виявлення причин, умов та особливостей його розвитку, обґрунтування значення та наслідків історичного явища; моделювання соціальних ситуацій, висловлення власної думки щодо різних поглядів на історичні явища.

У контексті розвитку громадянської освіти дискусію вивчали П.Вербицька, П.Кендзьор, В.Курилів, О.Пометун, Л.Пироженко. Серед дидактів, які досліджували проблеми методики викладання історії, дискусію розглядали: як модель навчання в школі (К.Баханов); організацію та проведення різних видів дискусії (М.Короткова, О.Степанищев і В.Рудня); вибір і використання дискусійних питань в окремих шкільних курсах історії (А.Булда, Т.Ладиченко, В.Мисан, А.Сиротенко, В.Сотниченко, Т.Чубукова); особливості понять «диспут» і «дискусія» (Р.Осадчук, О.Фідря, Г.Відаймо та І.Хоменко); питання класифікації дискусій (О.Савчук); способи організації груп під час обговорення (В.Приходько); особливості організації окремих видів дискусії: круглого столу (Г.Головченко), дебатів (І. Сущенко).

Аналіз наукової літератури за темою доводить, що в сучасній зарубіжній і вітчизняній педагогічній науці не існує єдиного погляду на сутність дискусії як дидактичної категорії. Одні автори (М.Кларін, С.Мельникова, Л.Яворовська) вважають її формою організації навчання. Інші дослідники (Ю.Бабанський, Б.Лихачов, І.Підласий, О.Савченко, С.Смирнов, В.Оконь) розглядають дискусію як метод навчання. К.О. Бабанов, Н.О. Вєнцева розглядають дискусію як групу методів стимулювання пізнавальної діяльності учнів, виділяючи її істотні ознаки. Зокрема, це змістова спрямованість дискусії на самореалізацію школярів, коли спілкування відбувається заради поглибленого вивчення проблеми, пошуку різних засобів для виявлення власних думок. Другою ознакою дискусії є її комунікативна основа: здобуття учнями знань під час спілкування один з одним та вчителем, заради роботи в групі для виконання спільного завдання, під час вироблення загального групового підходу та дотримання правил спільної пошукової діяльності.

Змістовий компонент дискусії повинний мати певну логічну структуру:

Теза → Аргумент → Спростування або доведення тези.

Взявши за основу класифікацію завдань для дискусій, запропоновану К.О. Бахановим, Н.О. Вінцевою, можна запропонувати наступні типи дискусійних питань:

А. Питання, що містять декілька теоретичних положень, висунутих різними авторами.

Приклади:

-«За думкою істориків державницької школи (І. Крипякевич та ін.) першою Запорізькою Січчю був Хортицький замок Д. Вишневецького. Навпаки, історики народницької школи (М. Костомаров та ін.) вважали будівництво замку Д. Вишневецького заходом польсько-литовського уряду для приборкання козацького руху. З якою точкою зору ви згодні? Відповідь обґрунтуйте за допомогою історичних фактів» (курс «Історія України», 8-й клас);

-«Оцінюючи наслідки інформаційної революції другої половини ХХ ст., американський футуролог Е. Тоффлер висловив на сподівання на зростання рівня свободи вибору людини в умовах отримання швидкого доступу до інформації. Навпаки, французький філософ Ж. Бодрійяр писав про обмеження свободи вибору внаслідок широких можливостей для маніпулювання суспільною свідомістю медіа-власниками. З якою точкою зору на наслідки інформаційної революції ви згодні? Обґрунтуйте свою відповідь» (курс «Всесвітня історія», 11-й клас).

Б. Питання, що ґрунтуються на аналізі фактів, що містять пряме протиріччя.

Приклади:

- «Великі географічні відкриття стали поштовхом для становлення індустріального суспільства в Європі. Вони сприяли первісному накопиченню капіталу, а значить, розвитку промисловості, формуванню нового соціального прошарку (підприємці). Але водночас Великі географічні відкриття привели до зростання цін на сільськогосподарську продукцію, що мотивувало польських феодалів до розвитку фільваркового господарства. Висловіть вашу думку щодо причин, які, з одного боку, зумовили перехід до індустріального суспільства західноєвропейських країн, а з іншого боку, феодальну реакцію в Речі Посполитої» (курс «Всесвітня історія», 8-й клас);

- «Сталінська модернізація привела до створення великих підприємств в таких галузях промисловості УСРР як енергетика, вугільна промисловість, металургія, машинобудування. Водночас форсовані темпи її проведення стали однією з причин переходу до суцільної колективізації, а значить, Голодомору 1932-1933 рр. Висловіть вашу думку, чи доцільним було проведення модернізації економіки Радянського Союзу, здійснене сталінським керівництвом наприкінці 20-х - у 30-ті рр. ХХ ст.» (курс «Новітня історія України», 10-й клас).

Г. Питання, що передбачають оцінку діяльності історичного діяча.

Приклади:

- «Хто він - Олександр Невський: рятівник Північно-Східної Русі від завойовників - хрестоносців чи слухняний провідник волі завойовників – монголів?» (курс «Всесвітня історія», 7-й клас);

- «Хто він – гетьман Павло Скоропадський: будівник національної держави чи провідник політики соціальної реакції?» (курс «Новітня історія України», 10-й клас).

У дидактиці розрізняються наступні види дискусій:

а) панельна дискусія (група з 3-5 учнів дискутує за вибраною темою перед іншими учнями);

б) 6 х 6 х 6 (у 6 групах по 6 учнів протягом 6 хвилин обговорюється проблема, потім ведучий створює 6 нових груп);

в)симпозіум (2-3 учня виступають з промовою за проблемою, після якої відбувається загальна дискусія);

г)концентричні кола (невелика група дискутує між собою, залучаючи інших; потім групи міняються місцями) [Баханов, с.23] та ін.

Доцільність застосування певних видів дискусії залежить від дидактичної мети різних етапів уроку:

-при вивченні нового матеріалу – панельна дискусія, круглий стіл, судове засідання (дозволяють поєднати вивчення нового матеріалу із самостійною роботою; створюють ситуацію набуття знань у дії);

-на етапі узагальнення та систематизації - «Павутинка дискусії», дебати, форум, «концентричні кола» (створюють ситуацію активної взаємодії між учасниками навчального процесу; проводяться з елементами ігрового моделювання; дозволяють поглибити зміст вивченого матеріалу; використовувати набуті знання в нових ситуаціях).

Також учитель має враховувати вікові особливості учнів.

На уроках історії в 5-7-х класах можуть проводитися бесіди з дискусійними питаннями. З метою підготовки учні для участі в дискусії необхідно створити сприятливі умови для оволодіння учнями операціями розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння та ін.), для чого застосовувати методи «Читаємо в парах – узагальнюємо в парах», «Спрямоване слухання». Учні привчаються критично ставитися до інформації, яку вони отримують.

Приклад: до пам’ятки роботи з історичними джерелами включається питання «Чому був створений цей документ? Які особисті цілі ставив перед собою автор, створюючи цей документ? Чи об’єктивно він відображав у ньому історичні події?»

З метою розвитку мовленнєвої компетентності учням може бути запропоновано підготувати усні повідомлення. Приклад: за вибором учителя один з учнів 6-го класу захищає випереджальне домашнє завдання – виступає з повідомленням «Гай Юлій Цезар та його роль у поваленні республіки в Римі». Інші учні, які також виконували дома це завдання, під час його виступу готують рецензію. Для цього у тексті свого повідомлення позначкою «+» вони відмічають, що у їх повідомленні співпадає з матеріалом, який вони прослухали; позначкою «-» - що є в їх повідомленні, а однокласник не розповів; позначкою «?» - в чому вони не згодні з доповідачем.

На уроках історії в 8-9-х класах (більшість учнів мають достатній та високий рівнь знань з предмету) доцільно спробувати впровадити метод «Павутинка дискусії». Цей метод дозволяє учням зайняти певну позицію з наукової проблеми, навчитися підкріпляти її аргументами. «Павутинка дискусії» навчає школярів відігравати активну роль в обговоренні, займати чітку позицію щодо питань, які обговорюються, співпрацювати з іншими, щоби відстоювати певну точку зору. Оскільки взаємодія під час даного виду дискусії відбувається у парах та групах з чотирьох учнів, цей метод дозволяє залучити до дискусії кожного вихованця.

Приклад:

Курс «Історія України», 8 клас

Опис методу «Павутинка дискусії»

Крок 1.Учителю необхідно підготувати бінарне запитання.

Крок 2. Учні об’єднуються в парти. Протягом 4-5 хв. вони заповнюють таблицю «Павутинки дискусії» (графа 2), підбираючи 2-3 аргументи до кожної тези.

Крок 3. Кожна пара учнів об’єднується з іншою парою, обговорює аргументи; учні роблять запис у графу «Висновки», яка з двох тез виявилася більш обґрунтованою.

Крок 4. Учитель пропонує четвіркам розповісти про свої висновки [Метьюз, с.92-93].

Взагалі, форма дискусії передбачає чітку організаційну завершеність:

1 етап – формулювання дискусійного питання.

2 етап - обговорення дискусійного питання.

3 етап - прийняття узгодженого рішення.

4 етап - підбиття підсумків.

На уроках історії в школі ІІІ ступеню віл «Павутинка дискусії» старшокласники переходять до участі в дебатах, турнірах юних істориків. Це сприяє розвитку навичок критичного мислення, адже учасники конкурсних змагань мають бути готовими до численних непередбачуваних обставин при підготовці та презентації своїх виступів, а значить, навчаються адаптуватися до обставин, що швидко змінюють разом з розвитком дискусії. Оскільки учнівське дослідження відносно тематики дебатів або турніру повинно бути закінчене раніше, ніж дискусія почнеться, проведення конкурсних змагань сприяє формуванню самоосвітньої компетентності учнів. Формат дебатів або турніру, де до складу команди входять:

• не менш з двох спікерів (дебати),
• п’ять учнів, кожен з яких має можливість виступити в ролі доповідача, опонента, рецензента, взяти участь у полеміці,
• допомагає подальшому розвиткові комунікативних здібностей школярів.

Приклад виступу доповідача (автор: Стребуль Євген, учень 10 класу) на обласному турнірі юних правознавців у жовтні 2013 р. - див. у додатку