Применение тьюторского сопровождения на уроках физики

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ВСП « Комсомольський індустріальний технікум ДВНЗ

«Приазовський державний технічний університет»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

тема: «Застосування тьюторського супроводу при викладанні фізики»

дисципліни: Фізика

спеціальність: 5.090310. Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв

2015

Тьюторське супроводження.

Icторична довiдка.

Тьюторське супроводження – це традицiйна англiйська система викладання. В Англii вона до теперiшнього часу вважаеться кращою формою навчання. В основi занять з тьютором-середньовiчна традицiя диспутiв i спорiв.

Вихованцем однiєi з найкращих англiйських шкiл восьмого сторiччя i великим прихильником тьюторської системи був Алкуiн, вiн виконував при дворi Карла Великого функцiї мiнiстра освiти. Створюючи за наказом Карла зразковi школи у Францii, Германii, Iталii. Алкуiн розвивав в них форми органiзацii взаємовiдношень за англiйськими зразками.

Те, що частково вдалося зробити Алкуiну, блискуче довершили iезуiти, вони створили досконалi учбовi заклади в Европi у 16-18 сторiччях. Найкраща у той час освiта, максимальний розвиток здiбностей i чудове виховання­ - результат роботи iезуiтських шкiл.

Класи подiляють на групи, тьютору в групi хлопчики розповiдали урок. Цей процес проходив пiд наглядом вчителя ( головного тьютора). Iнколи учнi вивчали теми самостiйно, пiсля чого головний тьютор ставив перед ними проблему, вiдповiдь на яку можно було знайти тiльки у розiбраних текстах.

Група обговорювала рiзнi аспекти проблеми, ставила до тексту запитання i критично розглянутi вiдповiдi складали початок розв’язання завдання. В таких диспутах вiдбиралися найбiльш обдарованi учнi, їх органiзовували у роботу семiнарських занять, де вони презентували особистi твори, творчi роботи, переклади.

Другим видом роботи було дiлення на «пари змагателей». Пари не були постiйними. Це необхiдно для того, щоб кожному хлопчику пiдiбрати такого учня, який дiяв би на нього виправляючи та збуджував тягу до знань. Дуже велике значення придiлялось i iндивiдуальнiй роботi з учнями.

У досвiтi iезуiтiв були зiбранi та розвиненi всi форми органiзацii учнiв: рiзновiкова кооперацiя, коли старшим учням доручалось навчати i виховувати молодших; одновiкова кооперацiя; i вiльний обмiн думками на семiнарах, виховуючий творчу незалежнiсть учня; i iерархiчнi вiдносини мiж тьютором i пiдлеглими йому…

Ефективний зразок технологii тьюторства був створений у Радянськi часи: виховна машина представляла собою череду органiзацiй, вкладених одна в одну; жовтенята, пiонери, комсомольцi, партiйцi, профсоюзна органiзацiя.

Сьогоднi, на мiй погляд, робота тьютора-викладача повинна включати :

- допомогу студенту в досягненнi найкращого навчального результату;

- вiдслiдковування процесу навчання ;

- забезпечення «зворотнього зв’язку» вiд студента до викладача;

- проведення групових консультацiй (тьюторiалiв);

- iндивiдуальне консультування студентів;

- пiдтримку зацiкавленостi студентів у навчаннi .

2

Вступ

Пiдлiток не хоче вчитися! Ми знаходимо цьому постiйне пiдтвердження на прикладах своiх дiтей та своiх учнiв. Великий вiдсоток школярiв мають високi оцiнки в початковiй школi, але потiм досить щиро демонструють цiлковиту байдужiсть до «двiйок».

У сучасному свiтi навчатися на добре стає дедалi важче. Людство нагромадило занадто багато знань, якi мають опанувати нашi дiти. Вивчити все практично неможливо! Потрiбно вибирати i учитися, не просто всмоктуючи все, чого тебе навчають, а вмiти вишукувати знання, якi потрiбнi саме тобi. Домогтися такого дає змогу впровадження тьюторського супроводу навчального процесу.

Дитину завжди щось цiкавить, але пiдлiтковi властиво заперечувати досвiд дорослих. Є дуже багато знань, що задовольняють iнтерес учня. Школа -транслятор таких знань, але робить вона це, «прив’язуючи» до розкладу урокiв. Тьютор «прив’язується» до iнтересу дитини, через iнтерес показуючи iй необхiднiсть навчання. Саме показати, довести, створити ситуацiю, що демонструє: « Менi потрiбна англiйська», а не нав’язати, змусити.

Тож тьютор – нова особа в освiтi. Це людина, яка готова не тiльки зрозумiти iнтерес пiдлiтка, вислухати його розповiдь, а й допомогти зрозумiти, що в досвiдi людства, у нашiй культурi, у нашому мiстi i рiднiй школi є дуже багато знань про те, що йому цiкаво.

Тьютор у сучаснiй масовiй школi повинен допомогти дитинi знайти ii iндивiдуальнiсть, зрозумiти, у чому особливiсть пiзнавальних iнтересiв не тiльки групи дiтей, а однiєi, окремо взятоi дитини. Тьютор має створити таку ситуацiю, щоб учень сам усвiдомив свiй iнтерес, сам зрозумiв, що хоче дiзнатися поки навчається в школi.

3

Мета та задачi тьютора.

Тема мого пiслякурсового завдання «Органiзацiя роботи студентів у групах на заняттях фiзики», але коли я ознайомилась з тьюторською системою викладання, то зрозумiла, що вона допоможе менi бiльш ефективно працювати зі студентами, глибше розкрити iх iндивiдуальнi здiбностi, збiльшити можливостi продуктивного навчання.

Головною метою вважаю: через iндивiдуальну роботу з кожним студентом спроектувати iї iнтереси на навчальну програму, використовувати заняття як ресурс, джерело знань, необхiдних для задоволення захоплень пiдлiтка.

Для реалiiї цiєi мети ставлю перед собою наступнi задачi.

1. Розвивати здiбностi та навички креативної дiяльностi студентiв.

2. Формувати серед студентів проблемну, мотивовану середу процесу навчання.

3. Вiдпрацювати уяву про мiж дисциплiнарний характер знань.

4. Формувати вмiння мобiлiзувати надбанi етичнi знання для розв’язання практичних задач.

5. Формувати навички методичного i послiдовного розв’язання задач.

6. Формувати вмiння самостiйного пошуку розв’язання проблем i самостiйнї постановки проблеми.

7. Створити серед студентiв дух змагання i поваги один до одного.

8. Розвивати навички самостiйної творчостi дитини.

9. Створювати портфолiо зацiкавлених фiзикою учнiв.

10. Пiсля вивчення кожноi теми проводити монiторинг досягнень учня.

На першому заняттi я запропонувала студентам анкету, згiдно якоi можна було б вiдслiдкувати iндивiдуальнi особливостi , iх iнтереси та захоплення, ставлення до процесу навчання, до однолiткiв та дорослих, рiвень вихованостi та тип мислення. В группi 25 студентів. Результати анкетування були наступнi. (Наприкiнцi року анкетування повторюються для визначення розвитку студентів.)

4

Результати анкетування

5

На цьому ж занятті студенти заповнюють карти iндивiдуальних досягнень з теми

« Динаміка».

Карта iндивiдуального досягнення з теми « Динаміка»

Прiзвище, iм’я

Пiсля проведення анкетування разом з викладачем, враховуючи iнтереси кожного було створено чотири тьюторськi групи. Кожна група отримала пам’ятку.

Пам’ятка « Моя дiяльнicть на заняттях фiзики».

На заняттях ти повинен.

1. Слухати викладача.

2. Слухати вiдповiдi студентiв.

3. Спостерiгати за явищами природи.

4. Читати пiдручник.

5. Дивитися фiльми.

6. Проводити експерименти.

7. Озвучувати фiльми.

8. Асистувати викладачеві, брати участь у ділових іграх.

9. Дотримуватись правил безпеки.

10. Складати конспекти.

11. Наводити приклади,аналiзувати їх.

12. Рецензувати вiдповiдi.

13. Вмiти виявляти «помилки» викладача.

14. Вмiти давати самооцiнку вiдповiдi.

15. Складати опорнi конспекти за логiчною схемою.

16. Розв’язувати всi типи задач:якiснi, аналiтичнi,графiчнi.

В перелiку дiяльностi студентів на заняттях фiзики наведено шiстнадцять пунктiв,але можна запропонувати i записати в пам'ятку ще й iншi види своєi роботи.

Реалiзацiю основних задач тьюторського супроводу я бачу в:

- вивченнi та врахуваннi життевого досвiду студентiв, їх iнтересiв, особливостей

розвитку;

- розвитку творчого мислення i креативної дiяльностi;

- вихованнi активного студента, тому, що сьогоднiшнiй активний студент - завтрашнiй активний член суспiльства;

-ставленнi ситуацiй, котрi вимагають виявлення та пояснення розбiжностей мiж

фактами, що спостерiгаються та наявними знаннями;

- частiшому показуваннi студентам перспективи їх навчання;

- пояснювання студентам , що кожна людина знайде своє мiсце в життi, якщо

6

навчається тому, що необхiдно їй в реалiзацiї життєвих планiв;

- використаннi питання «чому?», щоб навчити мислити причинно;

- допомоганнi розумiння того, що знає не той , хто пореказує, а той, хто

застосовуеє на практицi;

- слiдкуваннi за способом та формою висловлення думки студентів;

- привчаннi студентів думати i дiяти самостiйно;

- допомаганнi студентам оволодiти найбiльш продуктивними методами навчально-

пiзнавальноi дiяльностi ;

- врахуваннi iндивiдуальних особливостей студентів;

- заохоченi дослiдницької творчої дiяльностi студентів;

- обов’язковому розвитку компетентностi ;

- правильному обраннi методiв i форм навчання.

Призначення i функцii тьюторського супроводу.

Сьогоднi рiзноманiтнi навчальнi практики спiввiдносять себе з iдеями iндивiдуально-орiєнтованої педагогiки, принципова вiдмiна тьюторського супроводження вiд iнших стає бiльш зрозумiлою, якщо провести порiвняння з такими видами педагогiчної роботи, як пiдтримка, адаптацiя, корекцiя, диференцiацiя.

При здiйсненнi цих видiв роботи перш за все розв’язуються проблеми невiдповiдальностi студента рiвню навчальних труднощiв, якi задаються програмою, вiдносно його реальних можливостей засвоення учбового матерiалу.

В процесi тьюторського супроводження повинна бути досягнута зовсiм iнша мета-тьютором : органiзується пошук засобiв для пiдтримки та розвитку у кожного студента iндивiдуального, iнiцiативного i креативного вiдношення до науки , культури, iсторii своєi краiни та особистоi дiяльностi. При забезпеченнi тьюторського супроводження треба ретельно визначати напрямок пiзнавальноi дiяльностi студента, його цiнностi та соцiальнi намагання.

Дiї тьютора фактично «двовекторнi»: однi спрямованi на соцiокультурнi норми, професiйнi орiентири, а другi - на максимальне розкриття потенцiала студента, його особисте самовизначення. Тьюторське супроводження - це допомога студенту знайти вiрне рiшення в рiзних життевих ситуацiях.

У ролi тьюторiв повиннi виступати й студенти. Виконуючи рiзнi види творчих робiт, вони дають змогу накопичити досвiд, допомогти в органiзацiї навчального процесу. При цьому ефективнiсть навчання вища в силу наступних причин:

- тьютор-однолiток пiдтьюторних, тому iм завжди легше спiлкуватися;

- тьютор – це студент, який вже досяг певного успiху;

- тьютори завжди знають, що може зацiкавити товаришiв;

- тьютори вiдносяться до виконання всiх видiв робiт з вiдповiнiстю.

Технологiю тьюторського супроводження я вважаю актуальною в сучасних умовах викладання фiзики по декiльком причинам.

1. Скорочення часiв фiзики за новою програмою.

2. Пiдбiр учнiв з низьким рiвнем пiдготовки з предмету.

7

1. Багатьом учням фiзика не потрiбна для вступу у вищий навчальний заклад.

2. Особливостi роботи та затруднення у пiдготовцi гуманiтарних класiв.

3. Вiдсутнiсть у учнiв мотивацiї до навчання.

Тьютор – це людина, яка намагається поєднати в собi вiдразу трьох осiб: учителя, що передає знання i навички; вихователя, який намагається прищепити своєму пiдопiчному моральнi цiнностi; наставника, що прагне зрозумiти сам i допомогти зрозумiти дитинi, навiщо їй школа, що їй треба в життi. Тьюторство – важка i клопiтка робота, яка пiдтримує вогник в очах дитини, що вчиться, пiзнає себе i свiт !

8

Пояснювальна записка

Враховуючи скорочення часiв фiзики та складнiсть деяких тем програмного матерiалу, я намагаюсь пiдiбрати такi форми i методи тьюторської дiяльностi викладача на заняттях, щоб зацiкавити студентів до вивчення предмету.

Викладач – тьютор повинен :

1. Аналiзувати вiдповiдi та заохочувати вдалi вiдповiдi векселями або бонусами, при цьому враховується нестандартнiсть виступу студентів.

2. Допомагати правильно аналiзувати те, що побачили.

3. Запрошувати студентів до спiвробiтництва, надавати їм консультацiї, в тому числi й iндивiдуальнi.

4. Радити, як вчитися, враховуючи iндивiдуальнi особливостi.

5. Пояснювати, як вiдокремити головне в текстi.

6. Роз’яснювати, як зробити висновки.

7. Слiдкувати за виконанням технiки безпеки.

8. Давати вказiвки, як виконувати експерименти.

9. Пропонувати озвучувати научнi фiльми.

10. Проводити експерименти та фiксувати їх результати.

11. Прищеплювати навички наукового спiвробiтництва.

12. Надавати цiлковиту свободу студентській фантазiї.

13. Виявляти помилки i коригувати роботу студентів.

14. Стежити за вiдповiднiстю прикладу поняттю.

15. Ставити вимоги до вiдповiдi, вчити рецензувати.

16. Припускатися «помилок», характерних для студентів та стежити за їх виправленням.

17. Перевiряти вiдповiднiсть самооцiнки вiдповiдi.

18. Органiзовувати iгри, дебати, захист творчих робiт та

презентацiй. Демонструвати розв’язання складних задач.

1. Пропонувати тьюторським групам виконання експериментальних та

логiчних завдань.

1. Проводити практикуми та «майстер-класи» по розв’язанню задач.

2. Надавати поради i оцiнювати роботу кожного студента.

3. Надавати кожному студенту рекомендацiї щодо усунення прогалин у знаннях.

4. Оцiнювати роботу в зошитах.

5. Проводити тьюторiали.

На кожну тему складаю матрицю технологiчноi карти заняття, вона дозволяє врахувати всi види роботи . У верхнiй частинi клiтинки ставлю дату, вказую види роботи i мiжпредметний зв’язок, а в нижнiй – тип уроку та групу компетентностей. Компетентнiсть – це не специфiчнi предметнi вмiння та навички, навiть не абстрактнi загально предметнi мисленневi дiї чи логiчнi операцiї , а конкретнi життєвi, необхiднi людинi , будь-якої професiї, вiку, сiмейного стану – взагалi будь - якiй людинi.

10

Позначення типiв занять.

А - розбору нового матерiалу;

Б - засвоєння нового матерiалу;

В - розв’язання задач;

Г - лабороторна робота;

Д – контролю та корегування знань;

Е – перевiрки знань;

Ж – iндивiдуальноi роботи з учнями;

З – захисту тематичних знань;

Позначення груп компетентностей.

С – соцiальна компетентнiсть;

П – полiкультурна компетентнiсть;

К – комунiкативна компетентнiсть;

I - iнформацiйна компетентнiсть;

СС – компетентнiсть самоосвiти i саморозвитку;

ПТД – компетентнiсть продуктивноi творчоi дiяльностi.

Пiсля проведення лабороторних, самостiйних i контрольних робiт проводится коригувальна робота над помилками за допомогою технологiчноi картини iндивiдуальноi дiяльностi.Таблицi класифiкацii помилок вивiшуються на стендi.

Наприкiнцi вивчення теми, пiсля проведення тематичного оцiнювання, враховуючи оцiнки в картах iндивiдуальних досягнень, складаю «Лист – монiторiнг» на кожного студента.

Календарне планування

11

Таблиця №1

Класифiкацiя помилок при виконаннi завдань теоретичного змiсту.

12

Таблиця № 2.

Класифiкацiя помилок при виконаннi лабороторних та експерементальних робiт.

15

Основнi види робiт на заняттях з фiзики.

1. Викладання нового матерiалу. Висвiтлення теми.

2. Демонстрацiя дослiдiв.

3. Демонстрацiя фiльмiв.

4. Робота з пiдручником.

5. Складання опорних сигналiв.

6. Асистування викладачевi.

7. Обговорення логiчноi схеми заняття.

8. Робота тьюторських груп.

9. Складання плану вiдповiдi.

10. Робота з опорними сигналами.

11. Надання алгоритму розв’язання задач.

12. Пiдготовка до екскурсії.

13. Пояснення виконання лабораторноi роботи.

14. Iнструктаж з технiки безпеки.

15. Робота з довiдниковим матерiалом.

16. Роз’яснення фiзичних термiнiв.

17. Розв’язання аналiтичних задач.

18. Розв’язання розрахункових задач.

19. Розв’язання якiсних задач.

20. Фiзико-технiчнi та побутовi розрахунки.

21. Робота з додатковою лiтературою.

22. Робота з дидактичним матерiалом.

23. Озвучування кадрiв фiльму.

24. «Суд над фiзичними величинами».

25. Огляд науково-популярної лiтератури.

26. Рецензiї на роботи студентiв.

27. Самооцiнка вiдповiдi.

28. Робота з навчальними комп’ютерними програмами.

29. Наведення аналiзу прикладiв фiзичних величин.

30. Аналiз домашнього завдання.

31. «Майстер -клас iз розв’язання задач.»

32. Спостереження за явищами природи.

33. Постановка експерименту.

34. Виконання лабораторної роботи.

35. Робота тьюторiв.

36. Робота з роздатковим матерiалом.

37. Залiк.

38. Контрольна робота.

39. Демонстрацiя саморобних приладiв.

40. Звiт з екскурсії.

41. Захист творчих робiт.

42. Захист рефератiв.

43. Перевiрка знань за допомогою комп’ютерних програм.

16

1. Звiт зi спостережень.

2. Коригувальна робота.

3. Aукцiон знань.

4. Участь у фiзичних iграх.

5. Розв’язання конкурсних та рейтингових задач.

6. Iндивiдуальнi консультацiї.

7. Усна вiдповiдь.

Органiзацiя мiжпредметного зв’язку фiзики

з iншими навчальними дисциплiнами.

Карта iндивiдуальних досягнень студента

19

Висновки

Використання тьюторського супроводженняч дає можливiсть :

• при плануваннi незмiнноi частини поурочних планiв економити час;

• враховувати всi види робiт на заняттях ;

• Забезпечити кожний намiчений захiд вiдповiавчально-методичним комплексом;

• проводити iндивiдуальну роботу з кожним студентом;

• урiзноманітнити типи занять вiдповiдно до вимог щодо результату ;

• пiдвищувати у студентів ітерес до фiзики та вiдповiдальнiсть;

20

Лiтература

1. Кононiченко С.П. Чотири головнi питання уроку. – Харкiв. Освiта,2007.

2. Аксельруд В.В. Педагогiчнi технологii у викладаннi фiзики. – Харкiв. «Основа», 2006.

3. Гельфраг I.М., Петракова М.О. Усi уроки фiзики 10 -11 клас. – Харкiв. «Основа»,2007.

4. Горлова Л.А. Нетрадиционные уроки, внеурочные мероприятия. – Москва. «Вако»,2006.

5. Бiда Д.Д. Iнтеррактивнi уроки фiзики. – Харкiв. «Основа», 2005.

6. Гудзь В.В. Фiзика в запитаннях i вiдповiдях. Iнтегрований курс. – Тернопiль. Мандрiвець,2003.

7. Родигiна I.В. Компетентнiсно орiентований пiдхiд до навчання. – Харкiв. «Основа», 2008.

8. Боброва С.В. Нестандартные уроки. – Волгоград. «Учитель»,2000.

9. Ерунова Л.И. Урок физики и его структура. – Москва. Просвещение, 1998.

10. Сергеев О.В. Мiжпредметнi зв’язки пiд час вивчення фiзики. – Киiв. «Радянська школа»,1979.

11. Рябоволов Г.И. Планирование учебного процесса по физике. – Москва. «Высшая школа», 1991.

12. Закон Украiни про загальну середню освiту. – Освiта Украiни, 1999.

13. Програма з фізики, «Ірпень», 2009р