Вiдкритий урок. Пряма мова

Було це колись давним-давно. Розповіла нам цю казку мудра бабуся Пунктуація, бо тільки вона і бачила цю дивну історію, а нам розповіла, щоб ми її запам’ятали і дітям своїм розказали.

Жили-були на світі розділові знаки: Лапки – козачки-близнючки, Кома, Знак питання та Знак оклику.

Поруч жила струнка дівчина Мова. Називали її всі Прямою  за те, що завжди передавала інформацію (говорила) прямо, точно, без змін. За це її козачки – близнюки любили та оберігали, завжди її захищали. Ставали завжди по обидва боки і нікого не підпускали до неї. Бачили люди її тільки у оточенні двох Лапок.

Не любили вони Слів автора, які жили недалеко. Бо ці слова були  балакуни. Вони завжди вказували кому належить мова, хто говорив. А ще обов’язково хотіли підступитись до Мови і почути, що вона говорить, щоб потім усім розказати.

Одного разу вони вирішили зайти спереду Прямої мови. Набрались хоробрості, стали великими і − в наступ. Але Лапки враз це помітили, взяли зброю – два щити (двокрапку), виставили їх наперед та й прикрили ними Пряму мову і себе. А Крапка стала ззаду і дивилась, щоб ніхто не підкрався.

Іншого разу вирішили Слова автора підкрастись підступно ззаду. Прибігла на допомогу Кома. Хіба може маленька дівчинка допомогти? Тому слова автора її не боялись. Але і тут не змогли перехитрити Козачків-близнючків. Вони виставили гострий спис (тире). Перелякались Слова автора гострого списа. А ззаду підбігла ще і Крапка. Оточили знаки Слова автора з обох сторін, злякались вони так, що стали маленькими.