Психолого-педагогічний семінар- круглий стіл

Психолого-педагогічний семінар– круглий стіл

Тема : «Жити без насильства»

Мета : з’ясувати найбільш оптимальні засоби, методи і прийоми по профілактиці насильства над дитиною, як антисоціального явища, підвищити психологічну грамотність педагогів.

Підготовка

Основні питання для обговорення:

- насильство - як антисоціальне явище;

- профілактика насильства над дитиною в оточуючому середовищі;

- про дотримання закону, норм колективного життя підлітками;

- про дотримання та формування загальнолюдських норм гуманістичної моралі учнів (добра, взаєморозуміння, милосердя, толерантного ставлення до іншої людини), культури спілкування.

Насильство – це прояв агресії чи жорстокості по відношенню до іншої людини або людей. Агресія є природженою якістю будь-якої живої істоти. Вона може відігравати і позитивну роль. У жорстокості тільки одна оцінка – негативна.

Ознаки, що свідчать про здійснення насильства над дитиною: синці та рубці,опіки, поранення і подряпини, пошкодження скелету, поранення голови, внутрішні пошкодження, спричинені ударами в живіт; відсутність волосся або крововиливи під шкірою черепу, крововиливи під зовнішньою оболонкою мозку (через трясіння або удари); крововиливи або відділення сітківки (через трясіння);переломи щелепи і носу;вибиті або розхитані зуби; дуоденальні або інші гематоми, розриви вен; перитоніт - запалення брюшної порожнини; поранення печінки, селезінки або підшлункової залози;ниркові пошкодження; твердий, напружений живіт або больові відчуття у животі.

Екранний образ насильства є привабливим для підлітків, оскільки дозволяє їм виразити загальмовані архаїчні страхи й агресивність доти, доки вони бачать у цьому образі відображення свого несвідомого стану, а також викликає у них сильний наслідувальний ефект. Особливо це стосується тих підлітків, що почувають себе неповноцінними в порівнянні з ровесниками у фізичному, соціальному чи навчальному плані й піддаються дискримінації з боку однолітків, що найчастіше відбувається з хлопчиками і дівчатками з неблагополучних сімей.

Як доводять вчені, не слід недооцінювати важливість залежності між високим рівнем насильства та сучасною кіно- і телепродукцією агресивного змісту.

Всі епізоди телеагресії розподілено на три групи:

• фізична агресія (пряма) – навмисне використання фізичної сили з метою нанесення шкоди;

• непряма агресія – навмисні, але не конкретизовані, або безпосередньо спрямовані на об’єкт дії нанесення шкоди;

• вербальна агресія – вияв негативних емоцій у словесній формі.

В звязку з наявністю цієї проблеми в Україні вийшов закон “Про попередження насильства в сімї” (м.Київ, 15 листопада 2001 року № 2789 – ІІІ), який визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сімї, організації та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сімї.

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є Конвенція 00Н про права дитини, яка передбачає в своїх статтях:

• Ст. 6 - максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

• Ст. 16 - захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

• Ст. 24 - забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданням;

• Ст. 27 - визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

• Ст. 34 - захист дитини від сексуальної спокуси;

• Ст. 37 - захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

• Ст. 39 - заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Школярі повинні знати, що Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення прямо передбачають відповідальність за різні види посягань на життя, здоров’я свободу і недоторканність інших людей, на їх честь і гідність, власність, за різні способи заподіяння шкоди природі тощо.

Учень повинен чітко усвідомити, що:

1. До 14 років за свої аморальні вчинки він несе відповідальність перед школою, товаришами, сім’єю. При неодноразових правопорушеннях можлива відповідальність у вигляді постановки на особливий облік з 11 років в кримінальній інспекції у справах неповнолітніх.

2. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів.

3. У 15 років настає майнова відповідальність за вчинення ряду злочинів, за заподіяння майнової шкоди.

4. У 16 років – кримінальна відповідальність за всі види злочинів.

5. 18 років – повне цивільне повноліття, коли відповідальність настає за всіма законами.

На даний час в нашій школі немає злісних учнів-правопорушників чи таких , які знаходяться на обліку в дитячій кримінальній міліції.

Але 10% , або 50 учнів школи потребують постійного контролю з боку соціального педагога і знаходяться на внутрішкільному обліку;

23% , або 117 учнів - з боку класних керівників та психолога школи. Це величезні цифри…

В школі працює на громадських засадах Рада профілактики, щорічно проводяться акції „АнтиСНІД”, „Антинаркотик”, „Життя без паління”, тиждень правових знань.

Але випадки крадіжок все ж трапляються: пропадають гроші, зникають мобільники та інші речі…По так званих «гарячих слідах» іноді вдається знайти щось, але треба постійно вчити частину дітей не кидати дорогі речі без нагляду, або, можливо, краще не приносити їх в школу,

а іншу частину – ні в якому разі не брати речи, які не належать тобі.

Можна виділити чотири типи жорстокого поводження дорослих з дітьми:

- фізичне насильство – будь-яке невипадкове нанесення ушкодження дитині;

- сексуальне насильство над дітьми – використання дитини або підлітка іншою особою для одержання сексуального задоволення;

- зневага – нездатність батьків забезпечити основні потреби дитини в одязі, їжі, житлі, медичному обслуговуванні, освітньому захисті;

- психологічне насильство – відсутність доброзичливої, здорової атмосфери, що сприяє емоційному здоров’ю і росту самооцінки дитини.

Нерідко насильство виявляється як комбінація фізичної, сексуальної та емоційної (психологічної) образи. Щоб визначити ступінь насильницьких дій, достатньо з’ясувати такі випадки насильства:

• дитину штовхають, завдають болю ляпасами, стусанами й ударами кулаків;

• жбурляють у неї предмети;

• загрожують якоюсь зброєю;

• залишають одну в небезпечних місцях;

• відмова допомогти, коли дитина цього потребує;

• незабезпечення дитини необхідними предметами першої необхідності.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПЕДАГОГАМ ТА БАТЬКАМ

1 вчитель --- ПІДЛІТКОВИЙ ВІК: Реакції однолітків дуже важливі для цієї вікової категорії. Діти потребують схвалення з боку товаришів, для них важливо, щоб їхні почуття та страхи були звичайними. Занепокоєння та напруження можуть проявитися у вигляді агресії, бунту, замкненості. В дітей цього віку може виникнути так звана "вина врятованого". Групові обговорення з однолітками та дорослими дуже ефективні для зменшення відчуття ізоляції та нормалізації дитячих почуттів. Також корисне відновлення групової активності, звичного способу заняття спортом, які можуть допомогти зняти напруження.

ЮНАЦЬКИЙ ВІК: Більша активність та зацікавленість дітей цього віку сконцентрована на однолітках. Страх перед тим, що відчуття та реакції можуть бути незвичайними і несприйнятими, може наштовхнути підлітків до занурення в себе або депресії. Психосоматичні реакції широко поширені. Підліток може бути незадоволений порушенням його розкладу, а також подразнюватися через те, що іноді на нього не покладають обов'язків в суспільстві як на дорослу людину.Роздратованість, злість або вина можуть проявлятися в безвідповідальних вчинках. Необхідно заохочувати підлітків, щоб вони підтримували стосунки з друзями та брали участь в спортивному та громадському житті. Дуже корисні для нормалізації їхніх почуттів є групові обговорення.

Іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність, не знаємо своїх прав, як зихистити себе.

Серед форм насильства, які трапляються у навчальних закладах, переважають такі:
— образи, приниження, використання образливих прізвиськ, бойкот;
— побиття, копняки, запотиличники, неприємні дотики до тіла;
- псування майна іншої особи,

• позбавлення їжі та грошей.

За результатами анкетування найчастіше насильство до дітей чинять:

— інші діти (95%),

• батьки (68%)

• та дорослі, які працюють із дітьми (39%);

— від 24% до 37% дітей зазнають насильства вдома, на вулиці, у школі.

Частота випадків насильства варіює від практично щоденного до декількох разів на місяць.

Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі

— 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років;

— 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років;

— 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років.

Нормативна база:

- Закон України «Про охорону дитинства»  ст.54,56 Закону України «Про освіту» 

- ст. 24 Закону України «Про загальну середню освіту»

- ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту»

- ст. 21Закону України «Про позашкільну освіту»

- Конвенція ООН про права дитини  НАКАЗ МОН від 25.12.2006, №844, «Про вжиття додаткових заходів профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми;

Жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів виявляється в наступному:

- Приниженнях, постановці в кут; битті;

- роздяганні дитини перед іншими як способу покарання.

- Нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, особливості сім’ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо .

- Непосильній праці, ігнорування фізичних потреб дитини

- Існування «любимчиків» та «парііїв».

- Підвищеному тоні, крику, необгрунтованих, неадекватних оцінках ;

- Суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання

- Авторитаризмі, вимогах без пояснень.

- Недоцільних вимогах до зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми одягу) і застосування дій щодо його покращення – підстригання власноруч, зняття прикрас, відбірання мобільних телефонів

- Розбещенні.

- Зі слів учнів школи -засобами психологічного тиску в руках окремих педагогів стало обесцінювання навчальних досягнень учнів. 10-12 балів може отримати лише той учень, який ходить до цього вчителя на додаткові (платні) заняття.

Проблема ускладнюється тим, що діти часто соромляться, бояться розповісти про знущання над ними.

Що ж таке насильство? Це дії, які робить одна або кілька осіб і які:

• чиняться зумисно і спрямовані на досягнення певної мети;

• спричиняють шкоду ( фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;

• порушення права і свободи цієї особи;

• унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства ( той, хто чинить насильство, має значні переваги: фізичні, психологічні, матеріальні, адміністративні тощо).

Перегляд в і д е о

Коментарі:

Фёдор Тихонович5 месяцев назад (изменено)

Вот именно из-за таких вы…дков и не хочу чтоб жена учителем работала в старших классах, пусть лучше воспитателем в детсаде работает.

Vitalii Bek

Родители явно мудаки... сейчас такая школота что их только пи…..гом можно образумить , слабо верю что бы учитель просто так взял и дал по голове ученику .

Ответить 3  

Olexiy Mamchy

Самолетик у них называется красивым словом "оригами". Нас учителя п...ли еще и не так. С учителя сняли награды. Это при том что в нашей системе образования учитель не может сделать с ребенком срывающим урок - ничего. Она не может его выгнать лишить права посещать школу как в штатах. Им платят по 1000 грн. заслуженым учителям. Вы вообще считали сколько в год выделяет реально государство на наше будущее? На наше образование. Этим людям какие бы они не были, а я в этой системе видел поверьте очень отмороженных людей - им всем нужно поставить памятники, потому что в основной массе они - бессеребренники, и достойны уважения за то что труд их хуже золотарей. И вот одного из лучших учителей этой гребаной павлоградской дыры - подвергают остракизму и выставляют на телевидении на общее обозрениее за подзатыльник. Мало того, на сколько я знаю по этому делу выговором не обошлось. С нее сняли звание методиста, поснимали все надбавки за учительский труд. За подзатыльник малолетнему до...бу сорвавшему урок. Я против насилия над детьми. Однозначно, но это - перебор.

Георгий Кокорин

Правильно сделал. Я за учителя. Зае…ли малолетки, которые выебываются, думая, что им ничего не будет. Дубасить мудаков, может умнее будут. Растут дегенератами...

Независимое TV.4K

Таких учеников плетью лупить мало. Очередное быдло растет и защищать тут не надо, это явное разложение молодежи.

Ответить 180  

Найбільш ганебне і недопустиме – насильство над дітьми.

Ось низка фактів записаних з вуст підлітків:

• Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: « мама мене просто уб’є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала»;

• Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають – вона боїться матері;

• Батько бив дитину велосипедними спицями ( залишилися сліди на ногах);

• Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов’язково б’є по голові – хоче, щоб їм було так же погано й боляче, як йому, коли його б’ють батьки;

• Батько б’є сина за оцінки: хлопчик в школі поводить себе нахабно і зухвало і в той же час він стає блідим від будь – якого зауваження;

Нормальні « не п’яні, не обкурені люди, які не б’ються», для таких дітей можуть бути тільки десь в іншому світі, інопланетному. Ці люди красиві, світлі, добрі… ( з дитячих малюнків).

Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що змушує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади – над ними знущаються, їх б’ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими… У дітей зникає відчуття захищенності, вони губляться в цьому світі.

Тому проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою.

Результати анкети для учнів 5-8 класів

«Жити без насильства»

1. Чи траплялося тобі терпіти приниження або знущання зі сторони однокласників?

1. Чи траплялося тобі терпіти приниження або знущання зі сторони ровесників?

1. Чи вважаєш ти, що таке ставлення до тебе це:

4) Чи був ти свідком насилля на вулиці?

5) Якщо так, то якого роду насилля було?

1. Які почуття виникають коли тебе принижують, обзивають чи б’ють?

В школі діють гуртки, проводяться різноманітні заходи, індивідуальні та групові

але питання профілактики насильства, як було так і залишається актуальним

про що свідчать і результати анкетування.

А вони свідчать про те, що всі підлітки якщо не були жертвою насильства, то були його свідком у реальному житті, а не тільки з екрана телевізора чи монітора комп’ютера.

Хвилює те, що ненормативна лексика чи крик та подібні їм прояви насильства настільки стали звичними, що вважаються нормою.

На основі обробки частини даних анкети можна стверджувати, що більшість учнів не вважать крик образою, а відносять його до норм життя.

Природа крику закладена у темпераменті й психоемоційній структурі людини: холерик і сангвінік запрограмовані на крик своєю психічною організацією, вони легко входять у стан емоційного збудження, доводячи себе до істерії, крик для них – їхня природа, вони кричать, скидаючи з себе напруження і… легко заспокоюються.

Крик як форма вирішення навіть службового конфлікту, або як фактор впливу на ситуацію, дійсно можна вважати серйозною соціальною проблемою нашого сьогодення.

У нас кричать всі і всюди: у приватному спілкуванні, у службовій сфері, у родинному колі, у транспорті, у крамниці, просто на вулиці. Вас може облаяти начальник, чиновник, працівник соціальної служби, продавець, водій тощо і їм нічого за це не буде….

Ви обуритесь, вступите з нахабником у дискусію, намагаючись захистити свою гідність, але це буде бій з вітряками. Про це багато пишуть, говорять, сперечаються та суспільна поведінка залишається без змін, тому що вважається нормальним:

• якщо батьки кричать на дитину;

• учитель буває кричить на учня, вкрикуючи йому поняття доброти і милосердя….

В інтернеті з'явилось шокуюче відео жорстоких знущань школярок-підлітків над іншою дівчиною, яку ледь не повісили на власному шарфі.

На відео три школярки років 14-15 "розбираються" з іншою дівчиною, на вигляд того ж віку.

У неї на шиї шарф. Стоять підлітки біля облізлої стіни. За кілька хвилин стає зрозуміло – шарф пов'язали дівчині на шию і зачепили за гак на стіні вище.

Дівча плаче і благає простити її, кажучи, що не хоче помирати. В руках вона тримає дві хлібини, - ймовірно її перехопили дорогою з крамниці.

Але її мучительки невблаганні. Особливо активна одна з них. Вона час від часу наказує своїй жертві присісти: зрозуміло, що у такому випадку дівча просто повісилось би на власному шарфі.

Чому вони прискіпуються до дівчини, з відео точно не зрозуміло – але мова йде про гроші і борги. Врешті одна з подруг каже, що досить – і заплакану, до смерті налякану дівчину відпускають, наостанок дбайливо намотуючи їй на шию шарф, яким щойно ледь не задушили її.

Але перед тим, як остаточно звільнити її, з криком проводять з нею "виховну розмову" з використанням нецензурної лексики і "розочки"….

Користувач, який виклав відео, зазначив, що все це відбувається у Маріуполі (Донецька область), а дівчата – учениці школи №43.

Місцеве видання пише, що вони вчаться у 9 класі. І ця компанія школярок два роки тероризувала 8-цю, насильно відбираючи в неї гроші.

На Одещині 14-річній школярці однокласники качалками повибивали зуби.

Як розповіла подруга родини постраждалої 15-річної дівчини Ірина, - дев'ятикласниці практично щодня, б'ючи дівчинку, відбирали у неї гроші.

"Вони підстерігали її, коли та йшла в магазин, били, і вона віддавала їм усе. А мамі казала, що загубила - настільки була залякана! Родина живе, перебиваючись з копійки на копійку - в неї ще є молодший брат, він дуже хворий, інвалід", - розповіла Ірина.

Про знущання над дівчиною стало відомо випадково. Хлопець однієї з тих школярок, які били її, загубив мобільний телефон.

Його відшукали маріупольці і подзвонили його мамі. А мама вирішила переглянути відео в телефоні сина і - мама Євгена пішла з цим відео відразу до директора ЗОШ №4… Але там їй порадили не піднімати галас і видалити відео.

Зараз сім'я дівчини переїхала в іншу область. Про страшні дні дівчинка воліє не згадувати. А друзі сім'ї бажають відновити справедливість, бо впевнені - ця група дев'ятикласників тероризувала не тільки її.

https://tsn.ua/ukrayina/skandal-u-mariupoli-divchata-pidlitki-led-ne-vbili-shkolyarku-povisivshi-yiyi-na-sharfi-290586.html

Психологи вважають, що дитяча жорстокість набуває масового характеру. Причому лякає те, що до знущань все частіше й частіше вдаються дівчата, а не хлопці. Проте у ЗМІ та на розсуд громадськості потрапляють поодинокі випадки. Більшість сумних історій знущань дітей один над одним у школі чи поза нею свідомо приховуються, наголошують працівники соціальних служб.

Психологи пов'язують дитячу жорстокість та насильство дітей по відношенню до своїх однолітків чи молодших з кількома причинами, підкреслюючи, що жорстокість дітям властива від природи. Так, на думку дитячого психолога Юлії Ульянової, агресію дитини потрібно спрямовувати в правильне русло, відповідно організовуючи її дозвілля, наприклад, віддавши її або на спортивні заняття, або у творчий гурток.

Інша причина, за словами психолога, полягає в тому, що батьки вкрай мало часу та уваги приділяють дітям та їхньому розвитку.

"Сьогодні цього часу мало і кількісно, і якісно. Батьки у крайньому випадку перевіряють домашні завдання та проводять виховні бесіди, але жодних душевних розмов, спільних інтересів та спілкування, що можуть спрямувати дитину в певному напрямку", – пояснила Ульянова.

Також впливає на агресивність дитини й інформація довкола, насичена насильством та жорстокістю. Це стосується фільмів, телепрограм і комп'ютерних ігор. А побачене там діти намагаються втілити в життя, зазначила експерт.

Крім того, формує відповідний стиль поведінки дітей нове соціальне віяння – "активне лідерство", мовляв, ти повинен бути лідером, сильним і завжди "на коні". У підсумку діти намагаються діяти з цієї позиції, шукаючи слабшого та роблячи все, щоб стати лідерами.

"Саме тому діти все й знімають на відео. Якщо раніше насильство було тихим, закритим, аби ніхто не бачив і не чув, то зараз – навпаки, вони цим вихваляються та активно показують", – зауважила Ульянова.

У дитини завжди є внутрішня агресія, причому часто – по відношенню до батьків.

"Проблема не стільки в школі, а в тому, що у дітей з'являється можливість реалізувати внутрішню агресію. І вона виливається на молодших дітей або на домашніх тварин, тобто на тих, хто не може протидіяти", – розповіла психолог.

"Раніше кішці чіпляли на хвіст консервну банку, і це було верхом насильства, а зараз знущаються дуже жортко і над беззахисними тваринами , і над однолітками або молодшими дітьми.

Зараз насильства більше, тому що немає організації дозвілля дитини та належного спілкування з батьками – воно замінюється телевізором та Інтернетом, немає більшості гуртків. Тобто повністю відсутнє дозвілля дітей, де б вони могли виплескувати свій негатив та шукати ціль в житті чи інтереси", – пояснила експерт.

Сумних історій про дитячу жорстокість – чимало, переконані експерти. Але про них не знають, бо вони часто свідомо замовчуються.

Так, головний спеціаліст, координатор напрямку соціальної роботи з особами з проблемою насильства Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Оксана Сафронова вважає, що про насильство у школах ми "чуємо тільки відголоски", а говорити про проблему починають тільки тоді, коли інформація потрапляє в Інтернет, або про це дізнаються дорослі.

"Школа – система закрита. З приводу насильства та жорстокого поводження з дітьми в школах і поза ними до мене було 26 звернень протягом першого кварталу цього року. І це тільки в Києві. А про справжні цифри ми можемо тільки здогадуватися, бо вони закриті й не розголошуються", – наголосила експерт.

"По всій Україні торік 386 осіб постраждали від жорстокого поводження. Але насправді це мізер, і не відображає ситуацію абсолютно.  Це не та картина", – переконана Оксана Сафронова.

На її думку, педагоги й вчителі бояться про це говорити, бо у школі "також тоталітарна система".

Психолог Юлія Ульянова пояснює мовчання педагогів кількома чинниками. По-перше, причина може полягати в байдужості вчителів.

"Ми часто чуємо від учителів, що за ті гроші, які вони отримують, вони не будуть занурюватися в проблеми, мовляв, чим далі від мене ситуація, тим менше у мене проблем", – пояснила вона. При цьому особиста неприязнь вчителя до учня – це одиничні випадки, додала вона.

По-друге, за словами Ульянової, інколи батьки, що мають фінансові можливості, сприяють прикриванню таких випадків. По-третє, батьки можуть мати певні посади та статуси, завдяки яким такі випадки легше приховувати.

Водночас психолог Дар'я Селіванова вважає, що педагоги просто бояться нести відповідальність за такі прояви жорстокості дітей по відношенню один до одного, тому й намагаються не розголошувати інформацію про такі випадки – вони ж будуть винними, що недогледіли.

Тенденцією стає те, що бити і знущатися над однолітками часто починають саме дівчата, а не хлопці, зазначила Оксана Сафронова. За її словами, кількість таких випадків збільшується з кожним роком.

"Діти, спостерігаючи за актами насильства вдома, отримують психологічні травми або підхоплюють соціальну естафету і починають поводитися так само. Вони починають думати, що це нормально та навіть престижно, бо хто сильніший, той і має владу", – розповіла експерт.

Також Сафронова звернула увагу й на інше – що дівчинка, яка постраждала в Маріупольській історії, є "абсолютною жертвою" і зовсім не противилися.

"Нормальна дитина, почувши, що будуть її бити, почала б чіплятися, намагатися втекти, шукати допомоги в однокласників, охоронців чи вчителів. А вона нічого такого не робила, а як зомбі пішла з ними, куди вони сказали, як на плаху. Це – катастрофа! Вона ж не просто так таким чином поводиться", – наголосила експерт.

Вона переконана, що у родині цієї дівчини великі проблеми, а дитину – ігнорують.

"Мене дивує, що мати сказала, що вона про це нічого не знала. Як це так? Як мати могла нічого не помітити? Там проблема в родині, бо дитина там непотрібна, її ігнорують. І сім'я не якась там кризова, а просто батьки за роботою, зайняті проблемами виживання. Або, можливо, просто дитина вихована настільки слухняною. А це також є ознакою тоталітарної сім'ї", – зазначила Оксана Сафронова. 

Такі випадки насильства в школі регулюються підзаконним актом Наказом щодо звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми, розповіла експерт, наголошуючи, що батьки повинні бути поінформовані про наявні закони, які захищають права їхніх дітей. Адже посилаючись на цей нормативний акт, батьки можуть вимагати у керівництва школи вжити необхідні заходи для припинення знущання над дитиною, а в разі якщо ця вимога буде проігнорована – наступного ж написати заяву у Службу у справах дітей.

Мені частіше доводиться мати справу не з дітьми, що стали жертвами фізичного насильства чи побиття з боку інших дітей, а з тими, що стали жертвою морального знущання чи були вигнанцями або "білими воронами" у класі.

Що стосується вчителів – вони намагаються припинити знущання над дитиною певними дисциплінарними засобами (наприклад, погрозою поскаржитися директору чи батькам), але для цього педагог повинен мати великий авторитет серед учнів.

Однак, педагог може все ж таки спробувати знайти контакт із дітьми, розібратися в ситуації – чому конкретно цю дитину "цькують".

Якщо просто забороняти школярам діяти так у присутності педагога, то це відбуватиметься без його присутності. Адже є перерви і час після шкільних занять. Діти все одно знайдуть можливість реалізувати задумане.

Її колега Юлія Ульянова розповіла, що допомогти таким дітям, яких просто заганяють у кут та усіма способами опускають її самооцінку, можна тільки піднявши останню та допомігши зрозуміти, що так відбувається не завжди. А, крім того, психолог радить батькам перевести дитину до іншої школи.

"І вже тоді дитина виходить на нормальний рівень. Вона не стає "зіркою" та лідером, але стає у змозі будувати нормальні стосунки", – підсумувала Ульянова.

Кожна людина, кожна дитина – це особистий світ, а суспільство – це об’єднання цих світів. Зміна суспільства починається зі зміни внутрішнього світу його особистостей, а профілактика насильства в школі повинна починатися з психологічної культури учителя.

Істина проста: людина починається з добра.

Рекомендації:

1. Класним керівникам:

   1. 1.1.При підготовці навчальних занять, виховних заходів планувати питання правової освіти. Постійно

   3. 1.2.Під час проведення позакласної роботи формувати в учнів загальнолюдські норми гуманістичної моралі учнів :добра, взаєморозуміння, милосердя, толерантного ставлення до іншої людини; культури спілкування. Постійно

2. Соціальному педагогу:

   1. Організувати педагогічний лекторій для батьків, на якому розглянути питання про правове виховання дітей та зміцнення моральних цінностей. Організувати творчу групу по вдосконаленню виховної системи школи.

3. Керівникам методооб’єднань:

   1. 3.1.На засіданнях методооб’єднань розглядати питання, які пов’язані з збереженням психічного здоров’я учнів і працівників школи. Постійно

   3. 3.2.Проводити практичні заняття, на яких розв’язувати педагогічні ситуації. Протягом року

1. Адміністрації школи:

   1. 4.1.Здійснювати контроль за організацією правового виховання учнів, формуванню здорового способу життя.

   3. 4.2.Спрямувати роботу педагогічного колективу школи на реалізацію заходів щодо виконання Указу Президента України від 04.05.2007 №376 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей». Постійно

Притча «Все залишає свій слід».

Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше.. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи. Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться».