Якби були у мене крила…
У дитинстві я мріяв мати крила і дуже любив спостерігати за птахами. Міг годинами милуватися, як вони поводяться, як літають, а особливо за їхніми крилами та польотом. Чому?..
Колись у селі я побачив лелеку, дуже гарного та шляхетного птаха. Він парив у повітрі на нерухомо розпростертих крилах і, мені так здавалося, насолоджувався польотом. Цей гарний і величний птах вражав. А особливо я був захоплений його крилами. Здається, саме крила надають цьому птахові краси й поважності. Чому?..
Для мене крила – це символ волі, здійснення мрій, натхнення, краси.
Наразі мати крила було б актуально, бо світом «гуляє» коронавірус, який забрав усі звичні радощі життя, примушуючи людей опустити крила. Я розкрив би, розправив би свої лелечі крила і полетів би на край світу, туди, де немає заборон і насолоджувався б життям…
Мати крила було б добре, але це лише фантазії. Та попри все вважаю, що можна розпростерти власні невидимі крила і долетіти до своїх мрій. Особисто мені допомагають стати крилатим мої батьки вчителі, друзі. Саме їхня підтримка та любов є підґрунтям для них. Упевнений, що за допомогою таких крил я зможу долетіти до своєї мрії.
Ігор Красуля, учень 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
Якби у мене були крила, то, найпевніше, це були б крила альбатроса. Ви коли-небудь бачили цього дивовижного птаха? Альбатроса неможливо ні з ким сплутати. Я по-доброму заздрю тому, що він має можливість літати по всьому світу, куди сам захоче.
Якби я мала величезні (майже 3,5 м!) і витривалі крила альбатроса, то багато б подорожувала. Наприклад, полетіла б до океану. Думаю, до Атлантичного. Ви тільки уявіть: величезні простори води, неймовірна природа і запаморочливе почуття нестримного польоту. Спочатку я б довго літала, опускаючись низько-низько та стрімко-стрімко підіймаючись у самісінькі хмари, аби детально роздивитись усе, що лежить унизу. Потім, стомившись, сіла б на березі милуватись пейзажом і мріяти про щасливе майбутнє.
Яна Мамонова, учениця 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
На мою думку, було б дуже добре якби люди мали крила. Це б надало їм безмежну кількість нових і надзвичайних можливостей.
Для мене небо – символ легкості та безтурботності, тому я б хотіла мати крила метелика. Іноді буває такий настрій, що хочеться відкинути всі свої справи, турботи й проблеми та злетіти над ними, як метелик над квітами. Розправити крильця, розмахнути ними й пурхати безтурботно та бути там, де мені добре, бути з тими, з ким справді почуваю себе живою, захищеною та потрібною.
Марина Зозуля, учениця 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
У дитинстві я обожнювала спостерігати за птахами. Мене завжди вражало, як легко та вишукано вони літають. Я мріяла також мати крила, тому неодноразово уявляла, як буду кружляти в небі.
Якби я мала крила, то вони були б невеликі, білосніжні та легкі. Маючи їх, я б літала високо в небі, спостерігала за рухом життя, насолоджувалась свіжим і чистим повітрям та подорожувала усім світом.
З висоти пташиного польоту світ бачиш дещо інакше. Переді мною розгортались би чудові краєвиди: величні гори, синьо-зелені ліси, могутні океани, сяючі нічні міста та мальовничі тихі села…
Я б дуже хотіла мати справжні крила, але, на жаль, це неможливо. Але ми всі (я повністю погоджуюсь із надзвичайною Ліною Костенко), хоча і не літаємо, маємо інші крила… Крила правди, чесності, довір’я, кохання, щирості, працьовитості, творчості, надії. Треба лише розправити їх…
Владлена Шишка, учениця 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
У дитинстві, як каже мама, я любив фантазувати й мріяти. Найбільше, звичайно, хотів мати крила. Навіть уві сні. Коли був маленьким, мені снилося, що я лечу, лечу до мрії. Вона така красива, мила і недосяжна… Тоді я думав, що якби мав крила, то міг би подорожувати світом без допомоги літаків. Це давало б можливість жити без грошей і нічого не робити. Отже, якщо в людини є крила, це дозволяє їй бути ледарем? Без витрат часу на піші прогулянки можна швидко добратися до потрібного місця. Можна втекти від бандитів, вони ж не знають, що я вмію літати. А ще можна катати своїх друзів, взявши їх за руки… Ось таким мрійливим хлопчиськом я був багато років тому.
Валерій Киричок, учень 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
Мабуть, кожна людина хоча б один раз бажала, щоб у неї були крила. Я – не виняток. Це бажання виникало в мене багаторазово. Звісно, я розумію, що мрія мати крила – нездійсненна…
Можливо, у майбутньому наявність крил стане для людей таким же звичним явищем, як для нас сучасні різноманітні роботи, машини та гаджети. Можливо, крила будуть механічним пристроєм, який кріпитиметься на спину людині. Можливо, вчені навчаться схрещувати ДНК людей і птахів, але напевне ми дізнаємося лише тоді, коли настане те далеке майбутнє, а зараз можна тільки мріяти про це.
Якби у мене все ж були крила, я б кожного дня обов’язково б літала в небі, роздивляючись з висоти споруди, людей, поля, ліси, річки та озера, кружляла б із птахами поміж хмар, ловлячи потоки вітру, то злітаючи до самого сонця, то падаючи вниз, склавши крила, та просто насолоджувалася б неймовірною свободою пташки. Я полетіла б у довгу подорож по всьому світу, облетіла б кожний закуток нашої прекрасної планети. Я просто насолоджувалась б такою прекрасною можливістю належати не тільки землі, а й небу...
Дарія Пасаіта, учениця 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
Чи мрію я про крила? Мені здається що всі мріють про крила. Моя улюблена поезія – твір Михайла Петренка «Дивлюсь я на небо…». Якби у мене були крила, то «…я б землю покинув і в небо злітав…», щоб полинути далеко, побачити, як сонце цілує океан, щоб пірнути у хмари й закутатись у них, щоб спіймати веселку, щоб керувати блискавкою… Я став би трохи блищим до зірок та милувався б красою планети Земля… Так, я мрію про крила…
Олег Малахатько, учень 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
Якби були у мене крила…
Літати люди прагнуть з давніх-давен. За допомогою літака, дельтаплана чи парашута можна літати у реальному житті. А ще можна злетіти уявно, тобто душею, помислами, мріями, фантазією. Крила – це і є символ високості, мрії сили, піднесення, незалежності і, звичайно ж, волі. Для мене крила символізують силу людини, вміння долати перешкоди, рухатися вперед. І вони у мене є. Можливо, маленькі, ще не зовсім міцні. Та я їх розправляю і лечу назустріч перемогам над собою. Адже, щоб змінити світ на краще, потрібно спочатку змінити себе. А мій путівник у польоті – це книга Шона Кові «Сім звичок високоефективних підлітків». Усім ровесникам раджу прочитати її.
Анастасія Чернова, учениця 10 класу
Криворізької загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 114
1 379
37 071 
