Авторская программа "Основы экологических знаний" 10 класс

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету

Васильківської селищної ради

Опорний заклад Васильківський навчально-виховний комплекс № 1

ім. М.М.Коцюбинського

АВТОРСЬКА ПРОГРАМА

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ

10 КЛАС

Роботу виконала

вчитель географії

Янатьєва Ольга Григорівна.

Вища категорія,

Відмінник освіти України.

смт. Васильківка

2017 р.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В сучасних умовах суспільного розвитку значно зросла роль людини в біосферних процесах на планеті. Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків НТР та демографічного «вибуху». Тому сьогодні розумна організація взаємодії суспільства і природи є однією з найгостріших і найактуальніших проблем. Її обговорюють у національних парламентах, внутрідержавних і міжнародних організаціях.

У 1992 році ООН визнала всю територію України зоною екологічного лиха. Тому першочерговим завданням загальноосвітніх навчальних закладів є цілеспрямоване формування в молоді правильного розуміння важливості знань про навколишнє середовище, необхідних для майбутньої практичної діяльності, прищеплення вмінь науково обґрунтовувати розв’язання конкретних питань щодо охорони, збереження і примноження природних багатств, раціонального користування ними, проводити екологічні дослідження.

Учитель повинен глибоко знати і самі проблеми, що з’являються, і шляхи їх успішного розв’язання, розуміти і вдосконалювати методи й прийоми навчання та виховання в молоді екологічної культури, виховувати ініціативність і підприємливість, соціальну та громадянську компетентності, екологічну грамотність і здорове життя.

На думку сучасних екологів, екологія, з її широким діапазоном діяльності, вже є не розділом біології, а новим етапом у розвитку всіх наук. Тому в загальноосвітніх навчальних закладах організовано поглиблене вивчення охорони навколишнього середовища і введено курс «Основи екологічних знань».

Мета курсу – озброїти учнів глибокими систематичними науковими знаннями про навколишнє середовище як складну систему природних компонентів, про процеси, що відбуваються в природі, про їх постійну зміну під впливом антропогенної діяльності. Прищеплювати уміння і навики розумного ставлення до природи.

Вивчення даного курсу має забезпечити ознайомлення учнів із сучасною системою природоохоронних заходів, розвивати логічне мислення, допитливість, цікавість, активну свідому участь в охороні навколишнього середовища на основі знань закономірностей розвитку його складових під впливом різних видів діяльності людини, виховувати екологічну культуру.

Завдання курсу «Основи екологічних знань» полягають в тому, щоб молоді люди зрозуміли, що людина є лише часточкою природи й Космосу, з законами й силами яких вона повинна рахуватися. Не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою. Хочеться, щоб молоді люди, яким жити і працювати у ХХІ столітті, пам’ятали слова римського мислителя Л.Сенеки, сказані ще в І ст. н.е.: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне й те саме».

Вивчення курсу «Основи екологічних знань» має здійснюватися в процесі проведення уроків, (спецкурсів), практичних та семінарських занять, екскурсій, дискусій, прес-конференцій.

Дієвою формою навчання є групова форма роботи: використання інтерактивних методів навчання, випуск інформаційних бюлетенів,організація ранків «Старші – молодшим», тематичних вечорів, предметних тижнів природничих наук, виставок, створення Екологічної стежини, Червоної книги своєї місцевості, написання творів про природу, поезій, художніх малюнків.

Складова програми – міжпредметні зв’язки з природничо-математичними та суспільно-історичними дисциплінами, знання яких слід використовувати для формування цілісної системи наукових знань про навколишнє середовище.

Час на вивчення кожної теми вказано орієнтовно. Залежно від конкретних умов загальноосвітнього навчального закладу вчитель може змінювати послідовність вивчення тем.

Нижче подано орієнтовний розподіл годин відповідно до тем курсу.

ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ ГОДИН

ВІДПОВІДНО ДО ТЕМ КУРСУ

ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ВИМОГИ ЩОДО

РІВНЯ І ЯКОСТІ ЗАСВОЄННА НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ВСТУП (1год.)

Структура, предмет, завдання й методи науки про довкілля.

Екологія – головна фундаментальна наука про взаємовідносини живої і неживої природи – нова філософія людства.

Головний предмет досліджень.

Основні завдання науки про довкілля.

Підвищення рівня екологічної освіти молоді.

РОЗДІЛ І.

НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ: ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ, НОВІ ПІДХОДИ

(7 год.)

ТЕМА 1. ЛЮДСТВО І ДОВКІЛЛЯ (4 год.)

Джерела екологічної загрози. Загрозливі для існування цивілізації негативні фактори. Вплив на людину і живі істоти Біосфери хімічних речовини, збільшення кількості населення. Розвиток транспорту, промисловості.

Деградація грунтів.

Еволюція відносин людини і природи.

Глобальні екологічні кризи. Чинники, що їх викликають. Надзвичайні екологічні ситуації. Походження екологічних катастроф.

Короткі відомості з історії охорони природи. Ставлення людини до природи в різні періоди розвитку цивілізації. Природоохоронні заходи в Київській Русі. Створення Червоної книги, перших заповідників.

Екскурсія. До парку, річки, лісу, озера для виявлення зв’язків між живими організмами, між живими організмами і неживою природою в екосистемах.

Практична робота. Нанести на карту України території екологічного лиха.

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

формулює поняття «екологія», «екологічна криза», «екологічна катастрофа»;

називає основні завдання науки про довкілля, галузі, з яких складається наука про довкілля, чинники виникнення екологічних катастроф, перші заповідники.

Діяльнісний компонент:

пояснює як поділяються екологічні катастрофи в залежності від чинника-збудника.

Ціннісний компонент:

аналізує історію охорони природи.

ТЕМА 2. СУЧАСНА НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ (5 год.)

Основні екологічні поняття й терміни, якими потрібно володіти випускнику загальноосвітнього навчального закладу.

Життя екосистем. Склад екосистем. Енергетичні процеси, які відбуваються в екосистемах. Ентропія екосистем. Найголовніші форми функціонування екосистем. Харчові ланцюги в екосистемі.

Основні екологічні закони.

Методи вивчення характеру й обсягів антропогенних забруднень. Групи забруднення довкілля. Методи очищення довкілля.

Екологічний моніторинг. Система досліджень і заходів природного середовища. Основні принципи економіки природокористування.

Практичні роботи. Групова форма роботи (складання заходів охорони довкілля, вироблення правил особистої поведінки в природі).

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

формулює основні екологічні поняття й терміни, екологічні закони, поняття «природокористування», «екологічний моніторинг» «продуценти», «консументи», редуценти»;

називає методи вивчення характеру й обсягів антропогенних забруднень, найголовніші кругообіг речовин, основні типи біомів, основні питання, які розглядає сучасна економіка природокористування, правові основи природокористування, новітні галузі екології.

Діяльнісний компонент:

характеризує життя та склад екосистем, харчові ланцюги в екосистемах, біотичні та абіотичні фактори, піраміду живлення в екосистемі.

Ціннісний компонент:

пояснює значення кругообігів речовин у Біосфері.

РОЗДІЛ ІІ.

ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (20 год.)

ТЕМА 1. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (1 год.)

Основні риси екологічної системи «Земля». Основні рушії кругообігу речовин у Біосфері. Кругообіг хімічних елементів, енергії та інформації.

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає основні риси екосистеми «Земля».

Діяльнісний компонент:

пояснює чинники, які спричинюють до кругообігу речовин, основні кругообіги речовин на Землі та їх значення.

Ціннісний компонент:

оцінює значення для людини знань про кругообіги речовин, енергії та інформації, охорону екосистеми «Земля».

ТЕМА 2. ОХОРОНА КОСМОСУ (1 год.)

Наукове дослідження космічного простору. Етапи освоєння Космосу людиною. Створення закритої екологічної системи космічного корабля.

Охорона Космосу.

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає етапи освоєння Космосу країнами світу.

Діяльнісний компонент:

пояснює яке значення відіграє для розвитку науки вивчення і освоєння Космосу.

Ціннісний компонент:

робить висновки про значення створюваних закритих екосистем у космічних кораблях.

ТЕМА 3. АТМОСФЕРА (5 год.)

Атмосферне повітря – один з найголовніших компонентів навколишнього середовища. Газовий склад повітря, його значення.

Джерела забруднення атмосферного повітря. Природне забруднення: мінеральне, органічне, космічне. Антропогенне забруднення промисловими підприємствами, автотранспортом, радіонуклідами, шумове забруднення.

Парниковий ефект та його вплив на клімат Землі. Гіпотези утворення озонової діри. Важка індустрія – причина смогу та кислотних дощів. Атомна енергетика та вплив на довкілля. Сучасний стан атмосфери великих індустріальних центрів світу. Шкідливі наслідки забруднення повітря.

Норми чистоти повітря. Контроль за чистотою повітряного басейну. Безвідходна технологія. Очисні споруди. Використання альтернативних видів палива. Озеленення території промислових підприємств. Захисні зелені зони. Винесення великих підприємств за межі міст.

Семінарське заняття. «Охорона космічного простору і атмосфери – актуальна проблема в боротьбі за збереження генофонду планети».

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає норми чистоти повітря, заходи щодо охорони атмосфери Землі, основні захворювання людини від паління тютюну;

формулює основні поняття теми «кислотний дощ», «смог», «озонова діра», «ядерна ніч і ядерна зима».

Діяльнісний компонент:

характеризує газовий склад атмосфери, основні джерела забруднення повітряного басейну.

Ціннісний компонент:

оцінює значення атмосфери для живих організмів на планеті, значення екваторіальних, тропічних лісі і лісів помірних широт у відновленні кисню в атмосфері.

ТЕМА 4. ГІДРОСФЕРА (4 год.)

Вода як фактор життя. Космічна особливість найціннішого мінералу на Землі. Значення води в кругообігу речовин, господарській діяльності людини. Кількісна характеристика використання води людиною.

Водні ресурси світу, їх обмеженість в деяких країнах.

Небезпека забруднення поверхневих та підземних вод, вод Світового океану. Масштаби і наслідки забруднення.

Перспективи розв’язання проблеми забезпечення питною водою; встановлення норм ГДК шкідливих домішок; розробка методів очищення води: механічних, фізико-хімічних, біологічних; можливості використання вод полярних льодовиків. Охорона малих водойм, боліт та грунтових вод. Водозахисні лісові насадження.

Заходи щодо охорони водних ресурсів від забруднення: регулювання поверхневого стоку річок, розробка науково обгрунтованих норм водокористування, будівництво водоочисних споруд і систем зворотного водопостачання, впровадження безвідходної технології, протиерозійні роботи на водозабірних площах.

Семінарське заняття. «Проблема забезпечення чистою водою на планеті», «Гідрологічні пам’ятки природи».

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає джерела забруднення гідросфери, норми ГДК шкідливих домішок у воді, значення малих водойм, боліт, підземних вод;

аналізує заходи щодо охорони гідросфери планети.

Діяльнісний компонент:

формулює основні поняття даної теми, особливості розподілу води між користувачами і споживачами.

характеризує водні ресурси світу, нерівномірність їх розміщення, водо дефіцитні райони Землі.

Ціннісний компонент:

оцінює роль води для життя і господарської діяльності людини та вплив людини на різні частини гідросфери;

робить висновки про вплив якості питної води на здоров’я людини.

ТЕМА 5. ЛІТОСФЕРА (3 год.)

Загальна характеристика Літосфери. Склад грунту. Властивості грунтів. Основні типи грунтів. Значення мінеральних ресурсів.

Сучасний стан грунтового покриву Землі. Обмеженість земельних ресурсів.

Причини руйнування грунтового покриву: водна та вітрова ерозія, селі, оповзні, карстові процеси. Антропогенний вплив: виснаження грунтів, забруднення радіонуклідами, відходами хімічної промисловості, чорної металургії, вугільної промисловості, сільського господарства.

Боротьба з водною та вітровою ерозією (лісонасадження, гідротехнічні споруди, сівба багаторічних трав). Засоби відновлення господарської цінності грунту. ГДК шкідливих домішок у грунті.

Заходи щодо охорони земельних ресурсів, надр Землі: повне і комплексне використання запасів сировини; штучний синтез мінералів; використання альтернативних джерел енергії. Рекультивація земель.

Практична робота. Визначення хімічного складу грунту. Нанести на контурну карту родовища мінеральної сировини (своєї області).

Семінарське заняття. «Охорона надр і земель», «Лісонасадження у своїй області та роль лісів у боротьбі проти ерозії грунту».

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає основні властивості грунтів, причини руйнування грунтового покриву, вплив господарської діяльності людини на сучасний грунтовий покрив, заходи боротьби з вітровою та водною ерозією, мінерально-сировинні ресурси, альтернативні джерела енергії.

Діяльнісний компонент:

формулює основні поняття «літосфера», «Грунт», «рекультивація земель»;

характеризує основні типи грунтів, значення мінеральних ресурсів, зокрема енергетичних.

Ціннісний компонент:

формулює заходи комплексного використання сировинних ресурсів, ГДК шкідливих речовин у грунті.

ТЕМА 6. БІОСФЕРА (6 год.)

Біосфера – структурна оболонка Землі, населена живими організмами. Складові Біосфери. Нежива речовина – гірські породи магматичного і неорганічного походження, що утворюють земну кору; жива речовина – рослини, тварини, мікроорганізми; біокосна речовина – продукти розкладу і переробки гірських і осадових порід редуцентами; біогенна речовина органічного походження.

Життя – особлива форма руху матерії в біосфері. Динамічна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей середовища та стійкість його основних функцій.

Походження життя на Землі. Еволюція біосфери: розвиток живих організмів від простих форм до складних. Еволюційний ряд перетворень. Еволюція людини.

Ноосфера. «Біосфера – 2». Створення замкненої екосистеми, її наслідки.

Значення рослин у біосфері. Автотрофи – первинні продуценти органічних речовин на Землі і основа життя гетеротрофів.

Космічна роль зелених рослин, регулювання газового складу атмосфери. Поняття про генофонд рослин. Сучасний стан рослинних ресурсів на Землі. Причини зменшення їх під впливом природних і антропогенних факторів.

Рекреаційне значення лісу. Охорона лісів. Охорона водної рослинності, луків і пасовищ, лікарських рослин.

Охорона рослин агроценозів. Методи захисту рослин: агротехнічні, механічні, хімічні, біологічні. Охорона реліктових, рідкісних і зникаючих видів рослин.

Тваринний світ – активний компонент біосфери. Роль тварин у підтримці «динамічної рівноваги» в живій природі. Значення наземних і водяних тварин. Поняття про генофонд тварин.

Зміна природних ландшафтів – основний чинник скорочення кількісного складу тварин. Види тварин, які вимерли. Види тварин, які знаходяться під загрозою вимирання. Рідкісні види.

Вплив антропогенних факторів на збільшення кількості деяких тварин (комах агроценозів, миловидних гризунів). Негативні наслідки застосування отрутохімікатів у сільському і лісовому господарстві.

Охорона та підвищення кількості рідкісних тварин та птахів. Охорона комах - запилювачів рослин, санітарів лісу. Охорона риб та морських тварин (китоподібних, ластоногих).

Природні ресурси, їх види.

Практична робота. Вивчення рідкісних видів рослин і тварин свого краю. Вивчення лікарських рослин свого краю. На контурну карту нанести лікарські рослини свого краю.

Семінарське заняття. «Сади і парки нашого краю», «Лісові ресурси нашого краю», «Охоронна грамота флори», «По сторінках Червоної книги України».

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає види тварин і рослин, які вимерли та знаходяться під загрозою вимирання, рідкісні, реліктові види, природні ресурси та їх види;

формулює поняття «біосфера», «еволюція», «гетеротрофи», «автотрофи», «техносфера», «агроценоз», «редуценти», «генофонд», «динамічна рівновага».

Діяльнісний компонент:

оцінює роль охорони рідкісних рослин, тварин, птахів; космічну роль зелених рослин в газообміні на планеті, значення лісу, роль тварин у підтримці «динамічної рівноваги» в природі.

Ціннісний компонент:

робить висновки про складові живої і неживої природи, їх взаємозв’язки, рівні організації біологічних систем, походження життя на Землі, еволюційний ряд перетворень, вплив антропогенних факторів на природне середовище.

РОЗДІЛ ІІІ.

ОХОРОНА ЛАНДШАФТІВ. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД

(2 год.)

ТЕМА 1. ОХОРОНА ЛАНДШАФТІВ. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД (2 год.)

Поняття про ландшафти. Природні ландшафти. Антропогенні ландшафти (агроценози, полезахисні насадження, приміські зони, штучні водойми та ін.)

Взаємозв’язки природних компонентів природно-територіального комплексу. Збереження цілісності ПТК – одна із основних вимог екології.

Охорона ландшафтів. Види заповідних територій: біосферні заповідники, природні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва, дендропарки, зоопарки, ботанічні сади. Біосферні заповідники, їх значення в системі спостережень і контролю за станом навколишнього середовища.

Характеристика всесвітньовідомих заповідників і національних парків країн світу.

Охорона пам’яток природи – геологічних утворень, окремих вікових дерев, унікальних ділянок природи з реліктовими організмами, цінними рідкісними і зникаючими видами рослин і тварин.

Охорона територій, які мають особливе наукове, культурне і рекреаційне значення. Правові основи охорони державних заповідних територій ат об’єктів. Контроль за додержанням режиму їх охорони. Кримінальна відповідальність за порушення заповідного режиму.

Семінарське заняття. Дискусія на тему «Як би я був Міністром екології…»

Екскурсія. До ботанічного саду з метою ознайомлення з роботами стосовно інтродукції; зоологічного, геологічного чи природничого музею з метою ознайомлення з рослинним і тваринним світом, мінералами й гірськими породами; до лісового господарства з метою ознайомлення вирощування рослин в шкілках, розсадниках; на лоно природи з метою ознайомлення з місцевими ландшафтами, заповідними територіями.

Учень/учениця:

Знаннєвий компонент:

називає види ПЗФ, правові норми охорони державних заповідних територій і об’єктів, всесвітньовідомі заповідники і національні парки країн світу;

аналізує зв’язки між природними компонентами ландшафтів.

Діяльнісний компонент:

формулює «ландшафти природні, антропогенні», «ПТК»;

пояснює основні вимоги екологічної освіти по утворенню і збереженню ПЗФ місцевого і світового значення.

Ціннісний компонент:

оцінює значення природних ландшафтів для збереження рідкісних рослин і тварин; значення збереження цілісності ПТК, значення територій, які мають особливе наукове, культурне, рекреаційне значення.

пропонує власні заходи щодо збереження рослинного і тваринного світу своєї місцевості.

Список рекомендованої літератури:

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Вид.2. К., 1995.

2. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И., Матвеев Л.Т. Охрана окружающей среды. Л., 1991.

3. Григорьев Ал.А. Экологические уроки прошлого и современности. Л., 1991.

4. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев, 1990.

5. Лаптев А.А., Примов С.И., Родички И.Д. Охрана и оптимизация окружающей среды. К., 1990.

6. Малі річки України // За ред. А.В.Яцика. К., 1991.

7. Новиков Ю.В. Природа и человек. М., 1991.

8. Підоплічко І.Г., Ющенко О.К. Заповідні скарби України. К., 2002.

9. Сытник К.М., Байрон А.В., Гордецкий А.В. Биосфера, экология, охрана природы. К., 1987.

10. Ситник К.М., Волошин В.В. Програма ЮНЕСКО «Людина і біосфера». К., 2003.

11. Червона книга України. Х., 2008.